| http://dbpedia.org/ontology/abstract
|
Structuralistische taalkunde, of kortweg s … Structuralistische taalkunde, of kortweg structuralisme, is een van de oudste stromingen binnen de hedendaagse taalkunde, waarin taal wordt opgevat als een structuur waarin vormen op systematische wijze met elkaar verbonden zijn, en waarbij een ermee corresponderende betekenis bijgevolg - althans in principe -, voortvloeit uit de samenstelling van de talige structuur die wordt voortgebracht. De samenstellingen waar het in dit verband om gaat zijn meestal woorden, fraseologische eenheden of hele zinnen. Het , dat aan het Russisch formalisme ontsproot, was de eerste duidelijk structureel georiënteerde school op het Europese continent. Roman Jakobson onderscheidde de verschillende functies van een talige uiting — men noeme hem echter geenszins een functionalist — en beschreef taal als een projectie van de syntagmatische as op de paradigmatische as: het paradigma maakt met andere woorden het lexicon van de taal uit, terwijl het syntagma de vereiste grammaticale verbinding binnen de lineaire orde is die bij het spreken gecreëerd wordt. Een voorbeeld:
* 1. Die man ziet mijn huis. Dit is een syntactische structuur, die onveranderd blijft in:
* 2. Gene kerel aanschouwt mijn woonstede. Ofschoon de boodschap hier om pragmatische redenen drastisch verschillend is, werd enkel het paradigma aangepast; het syntactische skelet van zin 1 blijft overeind. In tegenstelling tot de neogrammatici, die zich vrijwel uitsluitend met historisch-vergelijkende taalkunde, en in het bijzonder met de Ausnahmslosigkeit van historische klankwetten, bezighielden, was het de structuralisten — zoals men kan verwachten — hoofdzakelijk om de intrinsieke structuur van taal an sich te doen. Ferdinand de Saussure ontleedde reeds het taalteken in een signifiant en een signifié en gaf dusdoende de aanzet tot het onderzoek naar hoe betekenis uit talige elementen tot stand komt en tussen mensen gecommuniceerd wordt. Structuralisten streven er steeds naar, talige vormen in hun componenten te disseceren, en hun soms impliciete veronderstelling daarbij is, dat semantiek op dezelfde wijze kan worden ontward. In Amerika schiep Leonard Bloomfield, grondlegger van het distributionalisme, de theorie van de (UC, ultimate constituents), waarbij elke talige uiting kan worden uiteengehaald door telkens de onderliggende componenten van elkaar te scheiden: dit resulteert in een vertakking van elke frase en elk woord in telkens de onderliggende (immediate constituents). De kleinste betekenisdragende eenheid, het morfeem, wordt op die wijze achterhaald. In wezen is dit een elaboratie op het ; de Chomskyaanse herschrijfregels, die weliswaar vanuit een transformationalistisch perspectief tot stand kwamen en daardoor in wezen in omgekeerde richting werken, hanteren desalniettemin dezelfde ontleedfilosofie. Structurele taalkunde is heden niet zozeer een stroming op zich als wel een methodologisch raamwerk waarvan zich vele taalkundigen in mindere of meerdere mate bedienen; door haar nadruk op formele vormen van taal heeft deze taalkunde een connotatie formalistisch (id est, in de zin van de orthodoxe generativisten) van aanpak te zijn — nochtans bewijst de zoals ontwikkeld door dat het structuralisme niet waarlijk aan een welbepaalde stroming voorbehouden is. Integendeel lijkt het veeleer zo dat een nauwgezette ontleding van de organisatie van betekenisdragende eenheden binnen talen (met typologisch zo exhaustief mogelijke onderbouwing) een cruciale voorwaarde is voor het begrijpen van de fundamentele vraag, hoe het komt dat complexe betekenis en cognitie — door middel van een beperkt aantal gestructureerde geluiden uit de menselijke mond — van persoon tot persoon kan worden overgedragen, en dat in de structuur van wat mensen zeggen wetmatigheden aanwezig zijn die de aard van de intermenselijke functie waarvan gebruikgemaakt wordt, op een dermate geraffineerde wijze kan worden bijgestuurd, door aan de interne structuur van uitingen te sleutelen.terne structuur van uitingen te sleutelen.
, 구조주의 언어학(構造主義 言語學, 영어: Structural linguist … 구조주의 언어학(構造主義 言語學, 영어: Structural linguistics)은 소쉬르에 의해 시작되어 20세기 전반 언어학계를 지배했던 언어철학 및 언어 연구 방법론을 말한다. 이 관점에서 볼 때, 언어는 하나의 체계로 존재하기 때문에 개별적인 문법요소보다는 요소 간의 관계를 통해 설명해야 한다. 예를 들어 한국어의 소리의 층위에서 'ㅂ'소리는 그것 혼자로는 어떤 가치도 없으며, 그것과 'ㅃ' 및 'ㅍ', 나아가 'ㄷ','ㄱ'과의 대립 관계에서 그 가치가 생긴다는 것이다. 실제로 구조주의 언어학이라는 개념은 학파에 따라 상이하기 때문에 한마디로 그 의미와 연구 대상을 정의하기가 어렵다. 고전 구조주의 언어학에는 일반적으로 세 학파의 이론이 중점적으로 다뤄지는데, 이들은 각각 프라하의 기능언어학, 코펜하겐의 씨앗 단어론 그리고 미국의 기술주의이다. 이 세 학파들은 그들의 상이한 연구방법 및 관심분야에도 불구하고, 언어 간의 밀접한 관계체계 그리고 언어의 내면에 상존하는 구조에 공통적인 기본입장을 표명하고 있으므로 '구조주의'라는 이름 아래 하나로 묶일 수 있다.본입장을 표명하고 있으므로 '구조주의'라는 이름 아래 하나로 묶일 수 있다.
, La linguistique structurale est une approc … La linguistique structurale est une approche de la linguistique issue des travaux du linguiste suisse Ferdinand de Saussure et fait partie de l'approche générale du structuralisme. Le Cours de linguistique générale de Saussure, publié à titre posthume en 1916, mettait l'accent sur l'étude du langage comme système statique d'unités interconnectées. C'est pour cette raison que Saussure est considéré comme le père de la linguistique moderne, pour avoir amené la transition entre l'analyse (historique) diachronique et l'analyse (non historique) synchronique, mais aussi pour avoir introduit plusieurs dimensions basiques de l'analyse sémiotique, encore importantes aujourd'hui, comme l'analyse syntagmatique et l'analyse paradigmatique (ou encore appelées « associations » par Saussure). La linguistique structurale implique donc de rassembler des corpus d'énoncés puis de tenter de classer tous les éléments du corpus selon leur différents niveaux linguistiques : les phonèmes, les morphèmes, la catégorie grammaticale, les locutions nominales, les locutions verbales, et les types de phrases. L'une des méthodes principales utilisées par Saussure était l'analyse syntagmatique et l'analyse paradigmatique qui définissent respectivement les unités syntaxiquement et lexicalement, selon leur opposition avec les autres unités dans le système.on avec les autres unités dans le système.
, اللغويات الهيكلية، هو نهج في علم اللغة ينش … اللغويات الهيكلية، هو نهج في علم اللغة ينشأ من عمل اللغوي السويسري فرديناند دي سوسور وهو جزء من النهج العام للهيكلية. شددت دورة سوسور في اللغويات العامة، التي نُشرت بعد وفاته في عام 1916، على فحص اللغة كنظام ديناميكي للوحدات المترابطة. من المعروف أيضًا أن السجق يقدم العديد من الأبعاد الأساسية للتحليل السيميائي التي لا تزال مهمة اليوم. اثنتان من هذه الأساليب هي طرقه الرئيسية للتحليل النحوي والنموذجي، والتي تحدد الوحدات بشكل نحوي ومعجم، غمشتق البنيوية كمصطلح من تعديل عالم الاجتماع إميل دوركهايم المناهض للداروينية في تشبيه هربرت سبنسر العضوي الذي يرسم توازيًا بين البنية الاجتماعية وأعضاء كائن حي لها وظائف أو أغراض مختلفة. على الرغم من أن سوسور استفاد أيضًا من هذا التشبيه، فإن اللغويات الهيكلية ترتبط بشكل أساسي بمفهومه للغة كنظام تفاعلي مزدوج للعلامات والمفاهيم. تم اعتماد هيكل المصطلحات والهيكلية في علم اللغة من قبل اللغويين في مدرسة براغ رومان جاكوبسون ونيكولاي تروبيتزكوي؛ بينما صاغ مصطلح لويس لغويات مصطلح لويس هجيلمسليف.اغ مصطلح لويس لغويات مصطلح لويس هجيلمسليف.
, Структу́рна лінгві́стика — мовознавча дисц … Структу́рна лінгві́стика — мовознавча дисципліна, об'єктом якої є мова, а предметом — формальна будова і організація мови загалом, а також формальна будова її твірних елементів (у плані вираження та в плані змісту). Виникла і розвинулася у І половині 20 століття. В межах структурної лінгвістики мову визначають як комунікативну , що має свою структуру, яка твориться відношеннями мовних одиниць.Засновником структурної лінгвістики прийнято вважати Фердинанда де Соссюра. Значний внесок у структурну лінгвістику зробив Андре Мартіне.руктурну лінгвістику зробив Андре Мартіне.
, Structural linguistics, or structuralism, … Structural linguistics, or structuralism, in linguistics, denotes schools or theories in which language is conceived as a self-contained, self-regulating semiotic system whose elements are defined by their relationship to other elements within the system. It is derived from the work of Swiss linguist Ferdinand de Saussure and is part of the overall approach of structuralism. Saussure's Course in General Linguistics, published posthumously in 1916, stressed examining language as a dynamic system of interconnected units. Saussure is also known for introducing several basic dimensions of semiotic analysis that are still important today. Two of these are his key methods of syntagmatic and paradigmatic analysis, which define units syntactically and lexically, respectively, according to their contrast with the other units in the system. Structuralism as a term, however, was not used by Saussure, who called the approach semiology. The term structuralism is derived from sociologist Émile Durkheim's anti-Darwinian modification of Herbert Spencer's organic analogy which draws a parallel between social structures and the organs of an organism which have different functions or purposes. Similar analogies and metaphors were used in the historical-comparative linguistics that Saussure was part of. Saussure himself made a modification of August Schleicher's language–species analogy, based on William Dwight Whitney's critical writings, to turn focus to the internal elements of the language organism, or system. Nonetheless, structural linguistics became mainly associated with Saussure's notion of language as a dual interactive system of symbols and concepts. The term structuralism was adopted to linguistics after Saussure's death by the Prague school linguists Roman Jakobson and Nikolai Trubetzkoy; while the term structural linguistics was coined by Louis Hjelmslev.linguistics was coined by Louis Hjelmslev.
, Per strutturalismo, si intende in linguist … Per strutturalismo, si intende in linguistica la teoria e il metodo delle scuole e correnti elaborate sulla base teorica del linguista svizzero Ferdinand de Saussure. Il "Cours de linguistique générale" (1916) di Saussure si propone lo studio della lingua intesa come sistema autonomo e unitario di segni, dando rilievo primario al sistema (struttura) rispetto ai singoli elementi, all'asse della sincronia rispetto a quello della diacronia. Lo strutturalismo, di tradizione e prospettiva positivistica storica, si è occupato dei valori e delle funzioni determinate dalle relazioni reciproche dei singoli elementi linguistici, considerati come parti di un ordinamento strutturale e di un insieme di fenomeni in continua interdipendenza e interazione. Successivamente, in special modo in Francia durante gli anni sessanta, il metodo e le teorie dello strutturalismo linguistico sono stati estesi in ambito critico letterario e scientifico, con particolare riguardo all'antropologia, alla psicoanalisi, al marxismo e all'epistemologia.oanalisi, al marxismo e all'epistemologia.
, El moviment de l'estructuralisme lingüísti … El moviment de l'estructuralisme lingüístic se situa al començament del segle xx i suposa ja l'arrencada de la lingüística moderna. El seu iniciador va ser Ferdinand de Saussure amb el llibre Curs de lingüística general del 1916, que va ser una obra publicada pòstumament per dos dels seus deixebles, que es van basar en anotacions de classe d'estudiants que l'havien escoltat durant els tres darrers anys a la Universitat de Ginebra. L'estructuralisme sorgeix com una reacció enfront de les recerques lingüístiques comparativistes de la gramàtica comparada, enfront de les recerques diacròniques de la gramàtica històrica i enfront de les recerques positivistes dels neogramàtics. Aquest nou moviment va proposar, en canvi, una nova concepció dels fets del llenguatge, considerant-los com un sistema en el qual els diversos elements ofereixen entre si una relació de solidaritat i dependència tal que formen una estructura. De totes maneres la noció de llengua com a «sistema» era admesa abans de l'aparició de Saussure; però Saussure, a més de reforçar aquesta idea, va agregar la idea que la llengua és «forma» i no «substància», i que les unitats de la llengua solament poden definir-se mitjançant les seves relacions. L'estructuralisme fundat per Saussure, que parla de «l'estructura d'un sistema», va continuar desenvolupant-se a Europa per lingüistes posteriors, sorgint més tard diverses escoles estructuralistes, com L'Escola de Ginebra, El Cercle Lingüístic de Praga, i l'Escola de Copenhaguen.ístic de Praga, i l'Escola de Copenhaguen.
, Структу́рная лингви́стика — совокупность п … Структу́рная лингви́стика — совокупность представлений о языке и методов его исследования, языковедческая дисциплина. Язык понимается как знаковая система, в которой можно выделить его структурные элементы, и изучается с точки зрения своего формального строения и организации его в целом, а также с точки зрения формального строения образующих его компонентов как в плане выражения, так и в плане содержания.плане выражения, так и в плане содержания.
, El movimiento del estructuralismo lingüíst … El movimiento del estructuralismo lingüístico se sitúa a comienzos del siglo XX y supone ya el arranque de la lingüística moderna. Su iniciador fue Ferdinand de Saussure con su Curso de lingüística general (1916), que fue una obra publicada póstumamente por dos de sus discípulos, quienes se basaron en apuntes de clase de estudiantes que habían escuchado a Saussure durante sus tres últimos años en la Universidad de Ginebra.Plantea que la lingüística debe tener como objeto de estudio la lengua en forma sincrónica, es decir, el estudio de la estructura y funcionamiento de una lengua en un momento dado, sin tener en cuenta su evolución;a lo que se le denomina estructura externa.El estructuralismo surge como una reacción frente a las investigaciones lingüísticas comparativistas de la gramática comparada, frente a las investigaciones diacrónicas de la gramática histórica y frente a las investigaciones positivistas de los neogramáticos. Este nuevo movimiento propuso, en cambio, una nueva concepción de los hechos del lenguaje, considerándolos como un sistema en el cual los diversos elementos que lo integran ofrecen entre sí una relación de solidaridad y dependencia. De todos modos la noción de lengua como «sistema» era admitida antes de la aparición de Saussure; pero Saussure, además de reforzar esa idea, agregó la idea de que la lengua es «forma» y no «sustancia», y de que las unidades de la lengua solo pueden definirse mediante sus relaciones. El estructuralismo fundado por Saussure, que habla de «la estructura de un sistema», continuó desarrollándose en Europa por lingüistas posteriores, surgiendo más tarde diversas escuelas estructuralistas, como la Escuela de Ginebra, el Círculo Lingüístico de Praga y la Escuela de Copenhague.stico de Praga y la Escuela de Copenhague.
, Strukturalizm – teoria oparta na przekonan … Strukturalizm – teoria oparta na przekonaniu, że język stanowi zamknięty system znaków, będących podstawowym kodem komunikacji międzyludzkiej. Strukturaliści ujmują język jako system relacji. Odrzucają natomiast poglądy młodogramatyków i dążą do tego, by zbliżyć się do metod przyrodniczych (naturalizm biologiczny). Odrzucają psychologizm, historyzm i atomizowanie języka. Do zasług strukturalistów należy uściślenie wielu pojęć lingwistycznych, a także zobiektywizowanie metod badawczych stosowanych w językoznawstwie. Wynikiem ich dążeń było odgraniczenie fonologii jako nauki o dźwiękach mowy ludzkiej w ujęciu językoznawczym od fonetyki, której przedmiotem są również dźwięki mowy, ale ujmowane w aspekcie nielingwistycznym (np. fizycznym lub fizjologicznym). Do fundamentalnych założeń strukturalizmu należy także odróżnianie w obrębie zjawisk związanych z mową (langage) języka jako abstrakcyjnego, społecznie wytworzonego systemu znaków (langue) od mówienia (parole), będącego konkretną realizacją tegoż systemu. Strukturalizm zakłada również ścisłe oddzielenie w badaniach lingwistycznych aspektu synchronicznego od diachronicznego. Charakterystyczna dla lingwistyki strukturalnej jest ponadto teza o arbitralności (dowolności) znaku językowego, czyli braku motywacji w związku signifié i signifiant. Twórcą strukturalizmu (lingwistyki strukturalnej) był szwajcarski językoznawca Ferdinand de Saussure, do prekursorów tego nurtu można też zaliczyć polskiego językoznawcę Jana Baudouin de Courtenay. Za najważniejsze szkoły strukturalizmu uważa się: genewską, praską (in. funkcjonalizm praski, Praskie Koło Lingwistyczne), kopenhaską (glossematyka), brytyjską i amerykańską (deskryptywizm)., brytyjską i amerykańską (deskryptywizm).
, 構造主義言語学（こうぞうしゅぎげんごがく、英: structural linguistics）は、ネイティブ・アメリカンの言語を研究していくなかで生まれた、言語学における潮流のひとつである。「構造主義」と銘打たれるが、ソシュールに端を発するとは別のの枠組みに属する。
, Linguística estrutural, ou estruturalismo … Linguística estrutural, ou estruturalismo linguístico, refere-se às escola ou teorias linguísticas, nas quais, a linguagem é concebida como um sistema independente e autorregulado, sendo os elementos linguistícos definidos de acordo com o tipo de relacionamento que possuem com os demais elementos. Essa abordagem é derivada do trabalho do linguista, suíço, Ferdinand de Saussure e faz parte da proposta geral do estruturalismo. Em seu livro Curso de Linguística Geral, publicado postumamente em 1916, Saussure, por meio de uma análise pormenorizada, expõe a língua como um sistema dinâmico de unidades interconectadas. Ferdinand, é, também, conhecido pela introdução de diversas dimensões básicas, dentro da análise semiótica,que, ainda, são importantes atualmente. Duas, destas dimensões, são seus métodos-chave na realização das análises sintagmática e paradigmática, que, definem, de maneira respectiva, sintaticamente e lexicalmente as unidades linguísticas, tendo por base suas diferenças com as demais unidades do mesmo sistema. Estruturalismo, como termo, entretanto, não foi usado por Saussure, que chamava sua própria abordagem de semiologia. O termo "estruturalismo" é uma modificação anti-darwiniana, realizada pelo sociólogo Émile Durkheim em relação à analogia orgânica feita por Herbert Spencer, na qual Spencer traça um paralelo comparativo entre as estruturas sociais e os órgãos de um organismo, pois, ambos, possuem diferentes funções ou propósitos. Analogias e metáforas semelhantes eram empregadas na linguística histórico-comparativa, da qual Saussure fazia uso;ele mesmo fez uso da analogia orgânica de William Dwight Whitney para focar os elementos internos que integram o organismo linguístico de um sistema Não obstante, a linguística estrutural tornou-se, majoritariamente, associada à noção saussuriana da linguagem como sistema dual-interativo de signos e de conceitos. Os termos estrutura e estruturalismo foram incorporados à linguística pelos linguistas Roman Jakobson e Nikolai Trubetzkoy pertencentes a escola de Praga, enquanto o termo linguística estrutural, foi cunhado por Louis Hjelmslev.trutural, foi cunhado por Louis Hjelmslev.
, Ο στρουκτουραλισμός, δομισμός ή δομολειτου … Ο στρουκτουραλισμός, δομισμός ή δομολειτουργισμός είναι θεωρία των αρχών του 20ού αιώνα, της οποίας θεμελιωτής υπήρξε ο γλωσσολόγος Φερντινάν ντε Σωσσύρ (Ferdinand de Saussure), ο οποίος και έδειξε για πρώτη φορά το «αυθαίρετο του γλωσσικού σημείου»: ότι η γλώσσα δεν αντιγράφει την πραγματικότητα αλλά είναι αυθαίρετη, καθώς δεν υφίσταται αιτιώδης σύνδεση ανάμεσα στο (τη λέξη που περιγράφει και καταδεικνύει ένα αντικείμενο) και το (το αντικείμενο). Έτσι, το δεν ενώνει ένα όνομα με ένα αντικείμενο, αλλά μια ιδέα του πράγματος με μια ακουστική εικόνα. Στη σελίδα 112 του έργου του, ο Σωσσύρ λέγει ξεκάθαρα ότι "πριν από τη γλωσσοποίηση δεν υπάρχουν προπαρασκευασμένες ιδέες". Δηλαδή πριν από τη γλωσσοποίηση, στο μυαλό όλα είναι σαν νέφος και τίποτε δεν είναι υποστασιοποιημένο. Η γλώσσα συνολικά επιβάλλεται αυθαίρετα και χρησιμοποιεί ως μέσο ανάδειξης και μετάδοσής της τις κοινωνίες. Έχει αποδειχθεί ότι ο πλούτος μιας γλώσσας δημιουργείται από τον συνδυασμό περιορισμένου αριθμού δομικών γλωσσικών μονάδων, των φωνημάτων. Οι αλληλοσχετίσεις και οι αντιθέσεις μεταξύ αυτών των θεμελιωδών στοιχείων αποτελούν χαρακτηριστικά μίας αφηρημένης, υποκείμενης «δομής» της γλώσσας, την οποία ο δομισμός επιχειρεί να ανιχνεύσει. Η ευρύτερη προσέγγιση του στρουκτουραλισμού στις κοινωνικές επιστήμες, με αφετηρία την αρχική γλωσσολογική θεωρία, βρίσκει εφαρμογή σε ένα ευρύ πεδίο που διατρέχει σχεδόν όλο το γνωστικό φάσμα. Το βασικό αξίωμά του είναι ότι κάτω από τις συνειδητές ανθρώπινες κατασκευές, άσχετα με το πεδίο τους, υπάρχουν ασυνείδητες δομές που αναπαράγουν τα διάφορα φαινόμενα, οι οποίες διέπονται από κάποιους νόμους ισορροπίας, κοινούς για κάθε σύστημα που αποτελεί μέρος του φυσικού κόσμου. Το ριζοσπαστικό συμπέρασμα έγκειται στο επιχείρημα ότι οι εκδηλώσεις του ανθρώπου, που η φιλοσοφία μέχρι τα μέσα του 20ου αιώνα θεωρούσε «συνειδητές», υπακούν στην πραγματικότητα σε «μη συνειδητές δομές» (ή αλλιώς στρουκτούρες) με τη δική τους διάρθρωση και διαλεκτική, η οποία και απέχει παρασάγγας από τον συνειδητό ανθρώπινο έλεγχο. Κατ' αυτή την έννοια, κορυφαίες στιγμές όπου καταδείχτηκε το ασυνείδητο και υποκειμενικό των ανθρώπινων δομών (όχι βεβαίως σε άμεση σχέση με τον δομισμό ως ιστορικά εντοπισμένο κίνημα και θεωρία) υπήρξαν:
* Η τεκμηρίωση από τον Κοπέρνικο, τον Κέπλερ και άλλους της θεωρίας του ηλιοκεντρικού ηλιακού συστήματος, που εκτόπισε τον άνθρωπο από το κέντρο του σύμπαντος.
* Η εξελικτική θεωρία του Δαρβίνου που έδειξε πως ο άνθρωπος, ως υπόσταση, δεν βρίσκεται λίγο πιο κάτω από τους «αγγέλους» αλλά λίγο πιο πάνω από τους πιθήκους.
* Η ψυχαναλυτική θεωρία του Φρόιντ που έδειξε πως ο ψυχισμός του ανθρώπου κυριαρχείται από ασυνείδητες ορμές.
* Η διατύπωση του δεύτερου θερμοδυναμικού αξιώματος, που έδειξε στον άνθρωπο της βιομηχανικής εποχής, που στήριζε τις ελπίδες του στο απεριόριστο των φυσικών πόρων, πως κάθε μορφή ενέργειας μετατρέπεται, τελικά και μη - αναστρέψιμα, σε μη αξιοποιήσιμη θερμότητα.
* Η διαπίστωση του Μαρξ ότι όλα τα κοινωνικοπολιτικά φαινόμενα ανάγονται στον τρόπο με τον οποίο η κοινωνία είναι χωρισμένη σε τάξεις και στην πάλη μεταξύ τους.
* Το εξελικτικό φιλοσοφικό σύστημα «Θέση - Αντίθεση - Σύνθεση» (διαλεκτική) του Χέγκελ που έθεσε ως καθοδηγητική δύναμη της Ιστορίας την πάλη ανάμεσα στις επιμέρους αντιθέσεις κάθε συνόλου, την «άρνηση της άρνησης», την αντίθεση της θέσης που οδηγεί νομοτελειακά σε μια νέα ανώτερη σύνθεση, εμπλουτισμένη με την εμπειρία τόσο της θέσης όσο και της αντίθεσης.ιρία τόσο της θέσης όσο και της αντίθεσης.
, Strukturisma lingvistiko estas alproksimiĝ … Strukturisma lingvistiko estas alproksimiĝo al lingvistiko originanta el la verko de la svisa lingvisto Ferdinand de Saussure kaj estas parto de la ĝenerala alproksimiĝo de strukturismo. La verko de Saussure nome "Kurso de ĝenerala lingvistiko", publikigita postmorte en 1916, klopodis ekzameni la koncepton de lingvo kiel dinamisma sistemo de interkonektitaj unuoj. Li estas tiel konata kiel patro de la moderna lingvistiko ĉar proponis la ŝanĝon el diakronia (historia) al sinkronia (ne-historia) analizo, kvnkam kiel historia lingvisto li favoris ambaŭ. Li estas konata ankaŭ kiel enkondukinto de kelkaj bazaj dimensioj de semiotika analizo kiuj estas gravaj ankoraŭ nuntempe. Du el tiuj estas liaj ŝlosilaj metodoj de sintagma kaj paradigma analizo, kiu difinas unuojn kaj sintakse kaj leksike, respektive, laŭ ilia kontrasto kun la aliaj unuoj en la sistemo.ontrasto kun la aliaj unuoj en la sistemo.
|
| rdfs:comment |
El moviment de l'estructuralisme lingüísti … El moviment de l'estructuralisme lingüístic se situa al començament del segle xx i suposa ja l'arrencada de la lingüística moderna. El seu iniciador va ser Ferdinand de Saussure amb el llibre Curs de lingüística general del 1916, que va ser una obra publicada pòstumament per dos dels seus deixebles, que es van basar en anotacions de classe d'estudiants que l'havien escoltat durant els tres darrers anys a la Universitat de Ginebra. darrers anys a la Universitat de Ginebra.
, Structuralistische taalkunde, of kortweg s … Structuralistische taalkunde, of kortweg structuralisme, is een van de oudste stromingen binnen de hedendaagse taalkunde, waarin taal wordt opgevat als een structuur waarin vormen op systematische wijze met elkaar verbonden zijn, en waarbij een ermee corresponderende betekenis bijgevolg - althans in principe -, voortvloeit uit de samenstelling van de talige structuur die wordt voortgebracht. De samenstellingen waar het in dit verband om gaat zijn meestal woorden, fraseologische eenheden of hele zinnen.
* 1. Die man ziet mijn huis. Dit is een syntactische structuur, die onveranderd blijft in:sche structuur, die onveranderd blijft in:
, 구조주의 언어학(構造主義 言語學, 영어: Structural linguist … 구조주의 언어학(構造主義 言語學, 영어: Structural linguistics)은 소쉬르에 의해 시작되어 20세기 전반 언어학계를 지배했던 언어철학 및 언어 연구 방법론을 말한다. 이 관점에서 볼 때, 언어는 하나의 체계로 존재하기 때문에 개별적인 문법요소보다는 요소 간의 관계를 통해 설명해야 한다. 예를 들어 한국어의 소리의 층위에서 'ㅂ'소리는 그것 혼자로는 어떤 가치도 없으며, 그것과 'ㅃ' 및 'ㅍ', 나아가 'ㄷ','ㄱ'과의 대립 관계에서 그 가치가 생긴다는 것이다. 실제로 구조주의 언어학이라는 개념은 학파에 따라 상이하기 때문에 한마디로 그 의미와 연구 대상을 정의하기가 어렵다. 고전 구조주의 언어학에는 일반적으로 세 학파의 이론이 중점적으로 다뤄지는데, 이들은 각각 프라하의 기능언어학, 코펜하겐의 씨앗 단어론 그리고 미국의 기술주의이다. 이 세 학파들은 그들의 상이한 연구방법 및 관심분야에도 불구하고, 언어 간의 밀접한 관계체계 그리고 언어의 내면에 상존하는 구조에 공통적인 기본입장을 표명하고 있으므로 '구조주의'라는 이름 아래 하나로 묶일 수 있다.본입장을 표명하고 있으므로 '구조주의'라는 이름 아래 하나로 묶일 수 있다.
, Ο στρουκτουραλισμός, δομισμός ή δομολειτου … Ο στρουκτουραλισμός, δομισμός ή δομολειτουργισμός είναι θεωρία των αρχών του 20ού αιώνα, της οποίας θεμελιωτής υπήρξε ο γλωσσολόγος Φερντινάν ντε Σωσσύρ (Ferdinand de Saussure), ο οποίος και έδειξε για πρώτη φορά το «αυθαίρετο του γλωσσικού σημείου»: ότι η γλώσσα δεν αντιγράφει την πραγματικότητα αλλά είναι αυθαίρετη, καθώς δεν υφίσταται αιτιώδης σύνδεση ανάμεσα στο (τη λέξη που περιγράφει και καταδεικνύει ένα αντικείμενο) και το (το αντικείμενο). Έτσι, το δεν ενώνει ένα όνομα με ένα αντικείμενο, αλλά μια ιδέα του πράγματος με μια ακουστική εικόνα. Στη σελίδα 112 του έργου του, ο Σωσσύρ λέγει ξεκάθαρα ότι "πριν από τη γλωσσοποίηση δεν υπάρχουν προπαρασκευασμένες ιδέες". Δηλαδή πριν από τη γλωσσοποίηση, στο μυαλό όλα είναι σαν νέφος και τίποτε δεν είναι υποστασιοποιημένο.ος και τίποτε δεν είναι υποστασιοποιημένο.
, اللغويات الهيكلية، هو نهج في علم اللغة ينش … اللغويات الهيكلية، هو نهج في علم اللغة ينشأ من عمل اللغوي السويسري فرديناند دي سوسور وهو جزء من النهج العام للهيكلية. شددت دورة سوسور في اللغويات العامة، التي نُشرت بعد وفاته في عام 1916، على فحص اللغة كنظام ديناميكي للوحدات المترابطة. من المعروف أيضًا أن السجق يقدم العديد من الأبعاد الأساسية للتحليل السيميائي التي لا تزال مهمة اليوم. اثنتان من هذه الأساليب هي طرقه الرئيسية للتحليل النحوي والنموذجي، والتي تحدد الوحدات بشكل نحوي ومعجم،موذجي، والتي تحدد الوحدات بشكل نحوي ومعجم،
, Strukturalizm – teoria oparta na przekonan … Strukturalizm – teoria oparta na przekonaniu, że język stanowi zamknięty system znaków, będących podstawowym kodem komunikacji międzyludzkiej. Strukturaliści ujmują język jako system relacji. Odrzucają natomiast poglądy młodogramatyków i dążą do tego, by zbliżyć się do metod przyrodniczych (naturalizm biologiczny). Odrzucają psychologizm, historyzm i atomizowanie języka.hologizm, historyzm i atomizowanie języka.
, Linguística estrutural, ou estruturalismo … Linguística estrutural, ou estruturalismo linguístico, refere-se às escola ou teorias linguísticas, nas quais, a linguagem é concebida como um sistema independente e autorregulado, sendo os elementos linguistícos definidos de acordo com o tipo de relacionamento que possuem com os demais elementos. Essa abordagem é derivada do trabalho do linguista, suíço, Ferdinand de Saussure e faz parte da proposta geral do estruturalismo. Em seu livro Curso de Linguística Geral, publicado postumamente em 1916, Saussure, por meio de uma análise pormenorizada, expõe a língua como um sistema dinâmico de unidades interconectadas. Ferdinand, é, também, conhecido pela introdução de diversas dimensões básicas, dentro da análise semiótica,que, ainda, são importantes atualmente. Duas, destas dimensões, são seus almente. Duas, destas dimensões, são seus
, 構造主義言語学（こうぞうしゅぎげんごがく、英: structural linguistics）は、ネイティブ・アメリカンの言語を研究していくなかで生まれた、言語学における潮流のひとつである。「構造主義」と銘打たれるが、ソシュールに端を発するとは別のの枠組みに属する。
, El movimiento del estructuralismo lingüíst … El movimiento del estructuralismo lingüístico se sitúa a comienzos del siglo XX y supone ya el arranque de la lingüística moderna. Su iniciador fue Ferdinand de Saussure con su Curso de lingüística general (1916), que fue una obra publicada póstumamente por dos de sus discípulos, quienes se basaron en apuntes de clase de estudiantes que habían escuchado a Saussure durante sus tres últimos años en la Universidad de Ginebra.Plantea que la lingüística debe tener como objeto de estudio la lengua en forma sincrónica, es decir, el estudio de la estructura y funcionamiento de una lengua en un momento dado, sin tener en cuenta su evolución;a lo que se le denomina estructura externa.El estructuralismo surge como una reacción frente a las investigaciones lingüísticas comparativistas de la gramática güísticas comparativistas de la gramática
, Structural linguistics, or structuralism, … Structural linguistics, or structuralism, in linguistics, denotes schools or theories in which language is conceived as a self-contained, self-regulating semiotic system whose elements are defined by their relationship to other elements within the system. It is derived from the work of Swiss linguist Ferdinand de Saussure and is part of the overall approach of structuralism. Saussure's Course in General Linguistics, published posthumously in 1916, stressed examining language as a dynamic system of interconnected units. Saussure is also known for introducing several basic dimensions of semiotic analysis that are still important today. Two of these are his key methods of syntagmatic and paradigmatic analysis, which define units syntactically and lexically, respectively, according to their cocally, respectively, according to their co
, Структу́рная лингви́стика — совокупность п … Структу́рная лингви́стика — совокупность представлений о языке и методов его исследования, языковедческая дисциплина. Язык понимается как знаковая система, в которой можно выделить его структурные элементы, и изучается с точки зрения своего формального строения и организации его в целом, а также с точки зрения формального строения образующих его компонентов как в плане выражения, так и в плане содержания.плане выражения, так и в плане содержания.
, Per strutturalismo, si intende in linguist … Per strutturalismo, si intende in linguistica la teoria e il metodo delle scuole e correnti elaborate sulla base teorica del linguista svizzero Ferdinand de Saussure. Il "Cours de linguistique générale" (1916) di Saussure si propone lo studio della lingua intesa come sistema autonomo e unitario di segni, dando rilievo primario al sistema (struttura) rispetto ai singoli elementi, all'asse della sincronia rispetto a quello della diacronia.ncronia rispetto a quello della diacronia.
, Strukturisma lingvistiko estas alproksimiĝ … Strukturisma lingvistiko estas alproksimiĝo al lingvistiko originanta el la verko de la svisa lingvisto Ferdinand de Saussure kaj estas parto de la ĝenerala alproksimiĝo de strukturismo. La verko de Saussure nome "Kurso de ĝenerala lingvistiko", publikigita postmorte en 1916, klopodis ekzameni la koncepton de lingvo kiel dinamisma sistemo de interkonektitaj unuoj. Li estas tiel konata kiel patro de la moderna lingvistiko ĉar proponis la ŝanĝon el diakronia (historia) al sinkronia (ne-historia) analizo, kvnkam kiel historia lingvisto li favoris ambaŭ. Li estas konata ankaŭ kiel enkondukinto de kelkaj bazaj dimensioj de semiotika analizo kiuj estas gravaj ankoraŭ nuntempe. Du el tiuj estas liaj ŝlosilaj metodoj de sintagma kaj paradigma analizo, kiu difinas unuojn kaj sintakse kaj leksike, rdifinas unuojn kaj sintakse kaj leksike, r
, La linguistique structurale est une approc … La linguistique structurale est une approche de la linguistique issue des travaux du linguiste suisse Ferdinand de Saussure et fait partie de l'approche générale du structuralisme. Le Cours de linguistique générale de Saussure, publié à titre posthume en 1916, mettait l'accent sur l'étude du langage comme système statique d'unités interconnectées. C'est pour cette raison que Saussure est considéré comme le père de la linguistique moderne, pour avoir amené la transition entre l'analyse (historique) diachronique et l'analyse (non historique) synchronique, mais aussi pour avoir introduit plusieurs dimensions basiques de l'analyse sémiotique, encore importantes aujourd'hui, comme l'analyse syntagmatique et l'analyse paradigmatique (ou encore appelées « associations » par Saussure).e appelées « associations » par Saussure).
, Структу́рна лінгві́стика — мовознавча дисц … Структу́рна лінгві́стика — мовознавча дисципліна, об'єктом якої є мова, а предметом — формальна будова і організація мови загалом, а також формальна будова її твірних елементів (у плані вираження та в плані змісту). Виникла і розвинулася у І половині 20 століття. В межах структурної лінгвістики мову визначають як комунікативну , що має свою структуру, яка твориться відношеннями мовних одиниць.Засновником структурної лінгвістики прийнято вважати Фердинанда де Соссюра. Значний внесок у структурну лінгвістику зробив Андре Мартіне.руктурну лінгвістику зробив Андре Мартіне.
|
