| http://dbpedia.org/ontology/abstract
|
La reforma de Volok (lituano: reforma de … La reforma de Volok (lituano: reforma de Valakų, bielorruso: Валочная памера) fue una reforma agraria del siglo XVI en partes del Gran Ducado de Lituania (Lituania propiamente dicha, Ducado de Samogitia y partes de Rusia blanca). La reforma fue iniciada por la Gran Duquesa Bona Sforza en sus posesiones para aumentar los ingresos del tesoro estatal, pero pronto se expandió a todo el estado y fue copiada por otros nobles y la Iglesia. La reforma aumentó la eficacia de la agricultura al establecer un estricto sistema de tres campos para la rotación de cultivos. La tierra se midió, se registró en un catastro y se dividió en (unidad de superficie de aproximadamente 21,4 hectáreas). El volok se convirtió en la medida de los servicios feudales. La reforma fue un éxito en términos de ingresos estatales anuales que se cuadriplicaron de 20.000 a 82.000 kopas de groschens lituanos. En términos sociales, la reforma y el (1588) que la acompaña, promovieron el desarrollo del señorío y la servidumbre plenamente establecida en Lituania, que existió hasta la reforma de emancipación de 1861. La nobleza estaba claramente separada de los campesinos, lo que limitaba en extremo la movilidad social.e limitaba en extremo la movilidad social.
, The Volok Reform (Lithuanian: Valakų refor … The Volok Reform (Lithuanian: Valakų reforma, Belarusian: Валочная памера, Polish: reforma włóczna) was a 16th-century land reform in parts of the Grand Duchy of Lithuania (Lithuania proper, Duchy of Samogitia and parts of White Ruthenia). The reform was started by Grand Duchess Bona Sforza in her possessions to increase the revenues of the state treasury but soon was expanded statewide and was copied by other nobles and the Church. The reform increased effectiveness of agriculture by establishing a strict three-field system for crop rotation. The land was measured, registered in a cadastre, and divided into voloks (land unit of about 21.38 hectares (52.8 acres)). Volok became the measurement of feudal services. The reform was a success in terms of the annual state revenue that quadrupled from 20,000 to 82,000 kopas of . In social terms, the reform and the accompanying Third Statute of Lithuania (1588), promoted development of manorialism and fully established serfdom in Lithuania which existed until the emancipation reform of 1861. The nobility was clearly separated from the peasants which severely limited social mobility.ts which severely limited social mobility.
, Аграрна реформа 16 століття — заходи, які … Аграрна реформа 16 століття — заходи, які здійснювали правителі Великого князівства Литовського (ВКЛ) задля зміцнення державної казни за рахунок реформування усталених на той час аграрних відносин. Основні засади аграрної реформи були викладені у великокнязівських правових актах: уставі 1514; грамоті 1529; уставі 1547; «Уставі на волоки» 1557, поправках до останніх від 20 жовтня 1557, 20 травня, 20 червня, 20 жовтня 1558; посланнях та інструкціях ревізорам, мірникам і лісничим. Джерелами аграрної реформи були також практика і досвід промірювання й кадастру земель у помістях окремих регіонів Литви, Білорусі та України 1-ї половини 16 століття. Планувалося на основі чіткого обліку великокнязівської, шляхетської і селянської землі підвищити продуктивність фільварків (а там, де не було останніх, створити їх) і селянських господарств з метою збільшення виробництва товарного збіжжя. Для цього передбачалося усунути всі наявні перешкоди (дальноземелля, хаотичність розміщення полів тощо) і створити сприятливі умови для остаточного переходу господарств до досконаліших землеробських систем. Необхідно було й раціональніше розподілити селянську землю згідно з виробничими можливостями кожного дворового господарства, а також встановити для них адекватні їхній економічній спроможності податки і повинності. Додатковим джерелом зростання надходжень до казни мали стати лісові угіддя. Аграрна реформа розпочалася в 1-й половині 16 століття. Її провели у великокнязівських маєтках власне Литви, Західної та Центральної Білорусі та деяких західних регіонах України і завершили в 60-х роках 16 століття (загалом ревізори переміряли близько 2 млн га землі). У приватних маєтках магнатів і шляхти реформа дещо затягнулася. Реформування останніх на литовських землях тривало до кінця 16 століття, а в східно-білоруських волостях ВКЛ — аж до середини 17 століття. На українських землях, які після Люблінської унії 1569 відійшли до Польщі, впровадження волочної системи (див. волочна поміра) відбувалося і в подальшому. На Правобережній Україні реформування земельного устрою відбувалося також у 2-й половині 16 століття, а в 1-й половині 17 століття спроби введення волочної системи були зафіксовані на Лівобережжі. Загалом на власне українських землях реформування господарств за принципом волочної системи протягом 16 століття було засвідчено (джерелами) в Кременецькому повіті, Ковельському, Ратненському й Любомльському староствах, а також у Руському воєводстві (крім Снятинського, Коломийського, Галицького, Теребовлянського та Рогатинського староств). В останньому вводилися не волоки, а лани. Також зафіксовано фрагментарні відомості про волочні села в окремих приватних помістях Луцького та Володимирського повітів на Волині. Аграрна реформа внесла зміни в селянське землеволодіння. У реформованих селах руйнувалося сформоване віками, засноване на звичаєвому праві володіння селян землею — вони втрачали можливість вільно розпоряджатися своїми наділами, а розміри останніх значно зменшувалися. Хоча структура селянського землеволодіння не зазнала кардинальних змін: з одного боку, українські селяни мали індивідуальні наділи (алоди), а з другого — як і до реформи, зберігалося громадське землеволодіння (альменда). Щоправда, і за землі спільного користування селяни зобов'язані були сплачувати податки. Реформа призвела до збільшення норми феодальної ренти. У реформованих селах Волині широко практикувалася відробіткова та грошова рента. Відробітки в 2-й половині 16 століття становили 3—4 дні на тиждень, а грошовий чинш коливався від 31 до 60 грошей з однієї волоки. В перебігу аграрної реформи певною мірою змінювалося становище сільської адміністрації українських земель. Нововведенням було створення війтівств, які охоплювали кілька сусідніх сільських громад. Війти в таких випадках займали проміжне місце між керівництвом окремих громад (інститути отаманів, тивунів, старців, десятників) та урядом гродським. Значної трансформації зазнала просторова локалізація сільських поселень України. В реформованих регіонах Волині на зміну розкиданим малодвірним селищам-дворищам з черезсмужжям їхніх земель прийшли багатодвірні села з упорядкованою забудовою. У ході наступу на селянські землеволодіння, який відбувався під час аграрної реформи, посполиті відтіснялися на південно-східні українські землі. Значна частина переселенців згодом вливалася в козацьке середовище. Подібна доля спіткала й українське боярство. Певна частина бояр-слуг, які не змогли під час аграрної реформи підтвердити свої права на землю та шляхетство, також поповнила ряди українського козацтва, що сприяло не лише кількісному зростанню останнього, а й якісним змінам в його середовищі.ого, а й якісним змінам в його середовищі.
, Воло́чная поме́ра — аграрная реформа в Вел … Воло́чная поме́ра — аграрная реформа в Великом княжестве Литовском, проводившаяся во второй половине XVI — начале XVII веков по инициативе Боны Сфорцы, матери великого князя Сигизмунда II Августа. Реформа началась с выходом в 1557 году положения о проведении реформы, так называемой «Уставы на волоки», и представляла собой комплекс мер, направленных на повышение дохода с государственных владений путём интенсификации сельского хозяйства (введения трёхпольной системы севооборота). В политическом смысле «помера» проводилась с целью приобретения центральной властью экономической независимости и повышения роли великого князя путём превращения его в крупнейшего помещика, ведущего рациональное хозяйство, рассчитанное, главным образом, на удовлетворение потребностей внешнего рынка.довлетворение потребностей внешнего рынка.
, Pomiara włóczna – reforma rolna na terenac … Pomiara włóczna – reforma rolna na terenach Wielkiego Księstwa Litewskiego (obecnie Ukrainy, Białorusi, Litwy, Żmudzi i wschodniego Podlasia), przeprowadzona w drugiej połowie XVI i na początku XVII wieku; charakterystycznymi cechami była komasacja gruntów, zastąpienie świadczeń pobieranych od chłopów czynszem oraz wprowadzenie trójpolówki. Rozpoczęta przez Zygmunta I i Bonę, kontynuowana przez Zygmunta Augusta. Samorzutne osadnictwo, które trwało na tych ziemiach do połowy XVI wieku wytworzyło nieregularna zabudowę i rozproszony układ pól. Z inicjatywy królowej Bony na terenie Królewszczyzn, która wykupiła w 1533 roku z rąk kanclerza Olbrachta Gasztołda zastawione dobra królewskie z Bielskiem, Surażem, Brańskiem, Narwią i Kleszczelami i w następstwie tego otrzymała je od Zygmunta I Starego w dożywotnie władanie, rozpoczęto porządkowanie przestrzenne i komasację gruntów. Przeprowadzona reorganizacja polegała na skomasowaniu rozproszonego osadnictwa wiejskiego w duże i zwarte wsie-ulicówki, o ściśle określonych granicach. W okolicach Bielska Podlaskiego wymierzanie gruntów rozpoczęto w 1540 roku. Król Zygmunt II August wydał 1 kwietnia 1557 roku ustawę zwaną Sprawa Włoczna, na podstawie której Piotr Chwalczewski (uczeń Andrzeja z Łęczycy), dokonał pod nadzorem Mikołaja Czarnego Radziwiłła i Ostafiego Bohdanowicza Wołłowicza, przy pomocy mierników i rewizorów stosownych podziałów nieruchomości na kolejnych należących do króla terenach. Pomiara włóczna polegała na wprowadzeniu nowej organizacji w układzie przestrzennym. Każdemu gospodarstwu przydzielano 1 włókę ziemi, co równało się (w przypadku tej akcji) 21,3 ha. Pozostałe ziemie, które nie wchodziły w skład przydziałów, przeznaczone były na tworzenie folwarków o powierzchni do kilkunastu włók lub oddawane na wspólny użytek wsi (pastwiska, lasy). Obszar wsi dzielono na trzy pola uprawne a przez środek wsi wytyczano niwę siedzibną, przeznaczoną pod zabudowę. Każdy osadnik otrzymywał po jednym zagonie w każdym z trzech pól i jeden zagon pod budowę zagrody. Wszystkich obowiązywała jednolita zabudowa zagród oraz trójpolowy system uprawy ziemi. Założona w ten sposób wieś miała charakter ulicówki. Domy stały w rzędzie (lub dwóch rzędach po obu stronach) przy drodze, za domami były budynki inwentarskie, na końcu stodoły. Często za stodołami była druga, równoległa do głównej droga zastodolna. Dzięki tak przeprowadzonym zmianom wsie uzyskały regularny charakter, często zachowywany przez kolejne kilkaset lat, a dochody z dóbr królewskich wzrosły kilkakrotnie.y z dóbr królewskich wzrosły kilkakrotnie.
|
| rdfs:comment |
La reforma de Volok (lituano: reforma de … La reforma de Volok (lituano: reforma de Valakų, bielorruso: Валочная памера) fue una reforma agraria del siglo XVI en partes del Gran Ducado de Lituania (Lituania propiamente dicha, Ducado de Samogitia y partes de Rusia blanca). La reforma fue iniciada por la Gran Duquesa Bona Sforza en sus posesiones para aumentar los ingresos del tesoro estatal, pero pronto se expandió a todo el estado y fue copiada por otros nobles y la Iglesia. La reforma aumentó la eficacia de la agricultura al establecer un estricto sistema de tres campos para la rotación de cultivos. La tierra se midió, se registró en un catastro y se dividió en (unidad de superficie de aproximadamente 21,4 hectáreas). El volok se convirtió en la medida de los servicios feudales. La reforma fue un éxito en términos de ingresos esma fue un éxito en términos de ingresos es
, Воло́чная поме́ра — аграрная реформа в Вел … Воло́чная поме́ра — аграрная реформа в Великом княжестве Литовском, проводившаяся во второй половине XVI — начале XVII веков по инициативе Боны Сфорцы, матери великого князя Сигизмунда II Августа. Реформа началась с выходом в 1557 году положения о проведении реформы, так называемой «Уставы на волоки», и представляла собой комплекс мер, направленных на повышение дохода с государственных владений путём интенсификации сельского хозяйства (введения трёхпольной системы севооборота). В политическом смысле «помера» проводилась с целью приобретения центральной властью экономической независимости и повышения роли великого князя путём превращения его в крупнейшего помещика, ведущего рациональное хозяйство, рассчитанное, главным образом, на удовлетворение потребностей внешнего рынка.довлетворение потребностей внешнего рынка.
, Аграрна реформа 16 століття — заходи, які … Аграрна реформа 16 століття — заходи, які здійснювали правителі Великого князівства Литовського (ВКЛ) задля зміцнення державної казни за рахунок реформування усталених на той час аграрних відносин. Основні засади аграрної реформи були викладені у великокнязівських правових актах: уставі 1514; грамоті 1529; уставі 1547; «Уставі на волоки» 1557, поправках до останніх від 20 жовтня 1557, 20 травня, 20 червня, 20 жовтня 1558; посланнях та інструкціях ревізорам, мірникам і лісничим. Джерелами аграрної реформи були також практика і досвід промірювання й кадастру земель у помістях окремих регіонів Литви, Білорусі та України 1-ї половини 16 століття.орусі та України 1-ї половини 16 століття.
, Pomiara włóczna – reforma rolna na terenac … Pomiara włóczna – reforma rolna na terenach Wielkiego Księstwa Litewskiego (obecnie Ukrainy, Białorusi, Litwy, Żmudzi i wschodniego Podlasia), przeprowadzona w drugiej połowie XVI i na początku XVII wieku; charakterystycznymi cechami była komasacja gruntów, zastąpienie świadczeń pobieranych od chłopów czynszem oraz wprowadzenie trójpolówki. Rozpoczęta przez Zygmunta I i Bonę, kontynuowana przez Zygmunta Augusta. Samorzutne osadnictwo, które trwało na tych ziemiach do połowy XVI wieku wytworzyło nieregularna zabudowę i rozproszony układ pól.egularna zabudowę i rozproszony układ pól.
, The Volok Reform (Lithuanian: Valakų refor … The Volok Reform (Lithuanian: Valakų reforma, Belarusian: Валочная памера, Polish: reforma włóczna) was a 16th-century land reform in parts of the Grand Duchy of Lithuania (Lithuania proper, Duchy of Samogitia and parts of White Ruthenia). The reform was started by Grand Duchess Bona Sforza in her possessions to increase the revenues of the state treasury but soon was expanded statewide and was copied by other nobles and the Church. The reform increased effectiveness of agriculture by establishing a strict three-field system for crop rotation. The land was measured, registered in a cadastre, and divided into voloks (land unit of about 21.38 hectares (52.8 acres)). Volok became the measurement of feudal services. The reform was a success in terms of the annual state revenue that quadrupled the annual state revenue that quadrupled
|
