| http://dbpedia.org/ontology/abstract
|
La paradoja del valor (o paradoja del diam … La paradoja del valor (o paradoja del diamante y el agua) es una paradoja dentro de la economía clásica sobre el valor económico que expresa que, aunque el agua es más útil que los diamantes, estos tienen un precio más alto en el mercado. El economista clásico Adam Smith menciona la paradoja en La riqueza de las naciones, la cual intenta resolver con su teoría del valor-trabajo. Smith menciona de este modo la paradoja: Nothing is more useful than water; but it will purchase scarce anything; scarce anything can be had in exchange for it. A diamond, on the contrary, has scarce any value in use; but a very great quantity of other goods may frequently be had in exchange for it. En español textualmente: Nada es más útil que el agua; pero esta no comprará gran cosa; nada de valor puede ser intercambiado por ella. Un diamante, por el contrario, tiene escaso valor de uso; pero una gran cantidad de otros bienes pueden ser frecuentemente intercambiados por éste. Smith no fue el primero en notar la paradoja. Platón, Nicolás Copérnico, John Locke, John Law y otros habían intentado explicar la disparidad en el valor entre el agua y los diamantes. La teoría clásica del valor-trabajo responde a la paradoja mediante la distinción entre valor de uso y valor de cambio. La teoría de la utilidad marginal, que pretendió resolver tal paradoja, provocó el nacimiento de la economía neoclásica y defiende que no es la demanda de un bien lo que determina su precio, sino su utilidad marginal.mina su precio, sino su utilidad marginal.
, Paradoks nilai (juga dikenal sebagai parad … Paradoks nilai (juga dikenal sebagai paradoks berlian-air) adalah kontradiksi jelas bahwa meski air lebih berguna untuk bertahan hidup ketimbang berlian, berlian memiliki harga yang lebih tinggi di pasaran. Filsuf Adam Smith sering dianggap sebagai pencetus klasik paradoks ini. Nicolaus Copernicus, John Locke, dan lain-lain sebelumnya pernah mencoba menjelaskan kesenjangan ini.ernah mencoba menjelaskan kesenjangan ini.
, 钻石与水悖论是指如下悖论：水非常有用，但在市场上价格很低；钻石幾乎没什么用，但在市场上价格很高。该悖论也称作价值悖论，曾被许多重要的思想家在著作中讨论，包括柏拉图的《》、伽利略的《关于托勒密和哥白尼两大世界体系的对话》、亚当·斯密的著作《国富论》等。此一理論在台灣教科書中常被稱作「鑽石與水的矛盾」，即是中國俗諺中的：物以稀为贵。
, The paradox of value (also known as the di … The paradox of value (also known as the diamond–water paradox) is the contradiction that, although water is on the whole more useful, in terms of survival, than diamonds, diamonds command a higher price in the market. The philosopher Adam Smith is often considered to be the classic presenter of this paradox, although it had already appeared as early as Plato's Euthydemus. Nicolaus Copernicus, John Locke, John Law and others had previously tried to explain the disparity.previously tried to explain the disparity.
, Paradox hodnoty je v tom, že životně , jak … Paradox hodnoty je v tom, že životně , jako např. voda, mají nízkou cenu, zatímco luxusní zbytečné statky, např. diamanty, mají cenu vysokou. Adam Smith je pokládán za klasického představitele, zabývajícího se tímto paradoxem. Paradoxem se zabývali také Mikuláš Koperník, John Locke či John Law. Paradoxem hodnoty je nazván jev, kdy nejen užitečnost věcí, ale i jejich dostupnost či vzácnost na trhu, tedy mezní užitečnost, určuje jejich cenu.tedy mezní užitečnost, určuje jejich cenu.
, Парадокс ценности (парадокс воды и алмазов … Парадокс ценности (парадокс воды и алмазов, или парадокс Смита). Автором формулировки парадокса считается Адам Смит. Его суть: почему, несмотря на то, что вода для человека намного полезнее, чем алмазы, цена алмазов намного выше цены воды? Аристотель в своей «Политике» уже задумывался о том, что деньги могут менять ценность в зависимости от отношения людей к ним, потому даже богатый человек в некоторых случаях не сможет приобрести необходимую пищу, подобно царю Мидасу, и умереть с голоду. Ещё до рождения А. Смита, Джон Локк в книге «Два трактата о правлении» предположил, что «именно труд создает различия в стоимости всех вещей». Выдвигая идею о естественном праве и общественном договоре, Локк опровергал господствовавшие тогда взгляды о том, что основным источником стоимости является земля как фактор производства: «труд составляет гораздо большую часть стоимости вещей, которыми мы наслаждаемся в этом мире; а земля, которая дает сырье, вряд ли должна учитываться хоть в какой-то мере или же должна, самое большее, включаться как очень маленькая часть её».При этом суть и стоимость денег Локк считал результатом сложившегося общественного договора, как и стоимость предметов, ставших деньгами («Золото, серебро и бриллианты — это вещи, которым придали стоимость прихоть или соглашение, а не их действительная полезность и необходимость для поддержания жизни.») Но это не считалось противоречием или парадоксом, так как автор вполне допускал разную природу стоимости для разных предметов. Классическая политическая экономия (А. Смит, Д. Рикардо, К. Маркс) объясняет это противоречие тем, что цена массовых товаров зависит не столько от их субъективной ценности для потребителя, сколько от объективной стоимости (средних затрат рабочего времени) для производителя. Средние затраты на добывание стакана воды сопоставимы со средними затратами для добывания алмаза точно так же, как сопоставимы их цены (см. Трудовая теория стоимости). Герман Госсен объяснял противоречие законом убывающей предельной полезности (первый закон Госсена): при непрерывном акте потребления полезность каждой последующей единицы продукта ниже, чем предыдущей, то есть предельная полезность убывает по мере насыщения потребности. На цену и спрос влияет именно предельная полезность. Условно говоря, первый стакан воды может спасти от жажды, десятый будет использован скорее для умывания, а сотый будет использован возможно для мытья пола. Вода встречается чаще алмазов, поэтому удовлетворение потребности в ней происходит быстрее, чем удовлетворение потребности в алмазах. Австрийская экономическая школа трансформировала взгляды Госсена в теорию предельной полезности. Карл Менгер считал, что не имеет никакого значения, был ли найден алмаз случайно, или для его добычи понадобился труд тысячи рабочих на рудниках. Более того, в практической жизни никто не задаётся историей происхождения того или иного блага. Из этого Менгер делает вывод, что ценность зависит от субъективной оценки людей, которые наиболее высоко ценят относительно наиболее редкие товары и услуги. Так, картина Леонардо да Винчи и картина современного посредственного художника, на написание которых был затрачен одинаковый труд, будут иметь различную ценность. Это противоречит трудовой теории стоимости, что дало основание представителям австрийской школы отрицать её. При этом они игнорировали существенное условие — трудовая теория стоимости рассматривает условия массового товарного производства с применением (или возможностью применения) машин и автоматов. Ценообразование произведений искусства, антиквариата, опытных образцов классическая политэкономия обычно не рассматривает или делает это лишь косвенно.ассматривает или делает это лишь косвенно.
, De klassieke waardeparadox (ook bekend als … De klassieke waardeparadox (ook bekend als diamant-waterparadox) is de schijnbare tegenstrijdigheid dat, hoewel in termen van overleving water zo goed als altijd nuttiger is dan diamant, eenzelfde hoeveelheid diamant in de markt een veel hogere prijs opbrengt. Door de keuze van de twee te vergelijken goederen vergroot de klassieke waardeparadox de veelvuldig optredende verschillen tussen nut, waarde en prijs van goederen en diensten uit. De filosoof Adam Smith wordt vaak beschouwd als de klassieke presentator van deze paradox. Nicolaus Copernicus, John Locke en John Law hebben echter al eerder geprobeerd om een redelijke verklaring voor deze paradox te geven.jke verklaring voor deze paradox te geven.
, Le paradoxe de l'eau et du diamant est un paradoxe économique qui naît de la théorie classique de la valeur. Il a été énoncé par Adam Smith dans les Recherches sur la nature et les causes de la richesse des nations.
, Парадокс цінності (парадокс води та алмазі … Парадокс цінності (парадокс води та алмазів, або парадокс Сміта). Автором формулювання парадоксу вважають Адама Сміта. Його суть: чому, попри те, що вода для людини набагато корисніша, ніж алмази, ціна алмазів набагато вища ніж ціна води? Класична політична економія (А. Сміт, Д. Рікардо) пояснює цю суперечність тим, що ціна масових товарів залежить не стільки від їх цінності для споживача, скільки від вартості (затрат робочого часу) для виробника. Середні витрати на добування склянки води зіставні з середніми витратами на добування алмаза точно так само, як зіставні їхні ціни (див. Трудова теорія вартості). Герман Ґоссен пояснював суперечність законом спадної граничної корисності (перший закон Ґоссена): при безперервному акті споживання корисність кожної наступної одиниці продукту нижча, ніж попередньої, тобто гранична корисність убуває в міру насичення потреби. На ціну і попит впливає саме гранична корисність. Умовно кажучи, перший стакан води може врятувати від спраги, третій буде використаний швидше для вмивання, десятий використають швидше для миття підлоги. Вода зустрічається частіше алмазів, тому задоволення потреби в ній відбувається швидше, ніж задоволення потреби в алмазах. Погляди Госсена трансформувалися в теорію граничної корисності в рамках австрійської економічної школи. Карл Менґер вважав, що немає жодного значення, чи був знайдений алмаз випадково, чи для його видобутку знадобилась праця тисячі робітників на копальнях. Більш того, в практичному житті нікого не цікавить історія походження того чи іншого блага. З цього Менгер робить висновок, що цінність залежить від суб'єктивної оцінки людей, які вище цінують відносно рідкісні товари та послуги. Так, картина Леонардо да Вінчі та картина сучасного посереднього художника, на написання яких вони витратили однакову працю, матимуть різну цінність. Це суперечить трудовій теорії вартості, що дало підставу представникам австрійської школи заперечувати її. При цьому вони ігнорували істотну умову — трудова теорія вартості розглядає умови масового товарного виробництва із застосуванням (або можливістю застосування) машин та автоматів. Ціноутворення творів мистецтва, антикваріату, дослідних зразків класична політекономія зазвичай не розглядає або робить це лише побічно.й не розглядає або робить це лише побічно.
, مفارقة القيمة (وتعرف أيضًا باسم مفارقة الماس والماء) هو تناقض واضح بأن المياه مفيدة بشكل عام ومرتبط بالبقاء على قيد الحياة فيما أن الماس يحصل على سعر أعلى في السوق.
, Das klassische Wertparadoxon (auch: Wasser … Das klassische Wertparadoxon (auch: Wasser-Diamanten-Paradoxon) bezeichnet die widersprüchlich erscheinende Tatsache, dass oft ein Unterschied besteht zwischen Nutzen, Nutzwert einerseits und Tauschwert, Wert und Preis andererseits eines bestimmten Gutes. Beispiel: Das lebensnotwendige und somit „wertvolle“ Gut Wasser hat meist einen geringen Preis, während ein Diamant mit einem geringeren elementaren Nutzen einen sehr hohen Preis hat. Diese Unterscheidung von Wert und Nutzen findet sich erstmals bei John Law in Money and Trade Considered (Kapitel 1, S. 1). Law erklärt es durch das Nachfrage-Angebots-Verhältnis: „Wasser besitzt großen Nutzen, aber geringen Wert, die Menge des vorhandenen Wassers ist nämlich im Verhältnis viel größer als die Nachfrage danach. Diamanten haben zwar einen geringen Nutzen, aber einen großen Wert, da die Nachfrage nach Diamanten viel größer als ihre angebotene Menge ist.“ Law beschreibt in seinem Hauptwerk lediglich Wert und Nutzen als Grundlage vor der dann erfolgenden Herleitung der Sinnhaftigkeit von Papiergeld und dessen Nutzen. Er führt dort auch aus, dass Silber als Zahlungsmittel einen zusätzlichen Nutzen erlangen kann, den es als reines Metall nicht hat. Diese Definitionen wurden von den Klassikern zunächst nicht weiter verfeinert; das Ansehen von Law war bei den Ökonomen des 18. und 19. Jahrhunderts aufgrund seiner „betrügerischen Bankabenteuer“ eher gering. Adam Smith übernimmt das Paradoxon und versucht es zu erklären, indem er den Begriff des Wertes aufspaltet in Tauschwert (englisch value in exchange) und Gebrauchswert (englisch value in use). Der Gebrauchswert von Wasser ist hoch, während der Gebrauchswert eines Diamanten relativ gering ist. Der Tauschwert dieser Güter verhält sich umgekehrt. Es war ihm nicht möglich, es grundlegend aufzulösen. Man behalf sich in der Klassik damit, Diamanten als „Seltenheitsgüter“ zu definieren, was die Frage nach der Ursache des hohen Preises aber nicht hinreichend beantworten konnte. Karl Marx unternahm in der von ihm genutzten Arbeitswerttheorie unter anderem den Versuch, das Wesentliche im Widerspruch zwischen Gebrauchs- und Tauschwert aufzudecken. Während der Gebrauchswert die Beziehung der Dinge zu den menschlichen Bedürfnissen ausdrückt, drückt der Tauschwert die Beziehungen zwischen den Menschen aus. Es bestehe, wie schon Smith zeigte, keine direkte Verbindung zwischen den Proportionen von Gebrauchswert und Tauschwert. Aus marxistischer Perspektive wurde ebenfalls eingewandt, dass es sich bei dem Wasser-Diamanten-Paradoxon um einen Sonderfall handle: Es wird eben davon ausgegangen, dass kein Markt besteht. Die Werttheorie gilt jedoch nur unter den Voraussetzungen, dass Marktkonkurrenz zwischen industriell produzierten Waren herrscht. Dies formulierte schon David Ricardo. Insofern fallen auch alle Waren aus der Betrachtung, die nicht unter diesen Voraussetzungen produziert werden können, wie Kunstwerke, historische Funde usw. In einer Krise mag der Preis von Brot in unermessliche Höhen steigen, um vor dem Verhungern zu bewahren. Die Arbeitswerttheorie gilt jedoch nur für Warenwerte bzw. Warenpreise, die unter normaler marktwirtschaftlicher Konkurrenz zustande kommen. Die Neoklassische Theorie gibt mit ihrer marginalistischen Betrachtung einen Lösungsvorschlag für das Wertparadoxon. Der Wert (ausgedrückt als Preis) eines Gutes ergibt sich danach aus seinem Grenznutzen (Nachfrage) und seinen Grenzkosten (Angebot).chfrage) und seinen Grenzkosten (Angebot).
, O paradoxo do valor (também conhecido como … O paradoxo do valor (também conhecido como paradoxo diamante-água) é a contradição de que, embora a água seja mais útil, em termos de sobrevivência, do que os diamantes, os diamantes têm um preço mais alto no mercado . O filósofo Adam Smith é frequentemente considerado o apresentador clássico desse paradoxo, embora já tenha aparecido no Eutidemo de Platão. Nicolau Copérnico, John Locke, John Law e outros já haviam tentado explicar a disparidade. Ele foi enunciado por Adam Smith na seguinte forma: "Nada é mais útil que a água, mas dificilmente com ela se comprará algo. Um diamante, pelo contrário, dificilmente tem utilidade, mas uma grande quantidade de coisas pode amiúde ser trocada por ele". Este paradoxo serviu de fio condutor durante todo o século XIX para resolver a questão do valor e ilustra a distinção entre valor de troca e valor de uso.inção entre valor de troca e valor de uso.
, Paradoks wody i diamentu – paradoks sformu … Paradoks wody i diamentu – paradoks sformułowany na polu ekonomii, który najczęściej przyjmuje postać pytania, jakie postawił Arystoteles: „Dlaczego woda, która jest niezbędna do życia, jest tania, podczas gdy diamenty są bardzo drogie, choć można się bez nich obejść?”. Po Arystotelesie wielu filozofów i ekonomistów formułowało podobne pytania. Paradoks ten nie znalazł jednak satysfakcjonującego rozwiązania przez ponad dwa tysiące lat. Nie jest możliwe jego rozwiązanie na polu ekonomii klasycznej. Pozorna sprzeczność tkwiąca w pytaniu wynika z niedostatecznie rozwiniętej bazy pojęciowej oraz aparatu analizy ekonomicznej i w konsekwencji z nieodróżniania wartości użytkowej dobra od jego wartości wymiennej. Dopiero dokonania szkoły austriackiej pod koniec XIX w. i zastosowanie przez jej przedstawicieli rachunku marginalnego w analizie ekonomicznej pozwoliło na wyjaśnienie pozornej sprzeczności.liło na wyjaśnienie pozornej sprzeczności.
, 가치의 역설은 애덤 스미스가 도입한 용어로서, 가격과 효용의 괴리 현상을 나 … 가치의 역설은 애덤 스미스가 도입한 용어로서, 가격과 효용의 괴리 현상을 나타내는 말이다. 스미스의 역설(Smith's paradox), 물과 다이아몬드의 역설 고도 한다. 어떤 재화가 희소성을 가지고 있을 때, 그 재화에는 알맞은 가격이 매겨진다. 그런데, 어떤 재화의 가격은 시장을 통해 정해졌을 뿐, 효용을 반영하고 있다고 할 수는 없다. 그는 다이아몬드와 물의 예를 들며, 전자는 희소하며 가격이 비싸지만 후자가 오히려 효용이 높다는 점이 역설적이라고 하였다. 그런데, 이것은 의 측면에서만 파악하였기 때문이다. 가격은 한계효용에 의해 결정되기 때문에, 총효용이 크다고 반드시 재화의 가격이 높은 것은 아니다. 결정되기 때문에, 총효용이 크다고 반드시 재화의 가격이 높은 것은 아니다.
|
| rdfs:comment |
De klassieke waardeparadox (ook bekend als … De klassieke waardeparadox (ook bekend als diamant-waterparadox) is de schijnbare tegenstrijdigheid dat, hoewel in termen van overleving water zo goed als altijd nuttiger is dan diamant, eenzelfde hoeveelheid diamant in de markt een veel hogere prijs opbrengt. Door de keuze van de twee te vergelijken goederen vergroot de klassieke waardeparadox de veelvuldig optredende verschillen tussen nut, waarde en prijs van goederen en diensten uit.rde en prijs van goederen en diensten uit.
, O paradoxo do valor (também conhecido como … O paradoxo do valor (também conhecido como paradoxo diamante-água) é a contradição de que, embora a água seja mais útil, em termos de sobrevivência, do que os diamantes, os diamantes têm um preço mais alto no mercado . O filósofo Adam Smith é frequentemente considerado o apresentador clássico desse paradoxo, embora já tenha aparecido no Eutidemo de Platão. Nicolau Copérnico, John Locke, John Law e outros já haviam tentado explicar a disparidade. já haviam tentado explicar a disparidade.
, Le paradoxe de l'eau et du diamant est un paradoxe économique qui naît de la théorie classique de la valeur. Il a été énoncé par Adam Smith dans les Recherches sur la nature et les causes de la richesse des nations.
, Парадокс цінності (парадокс води та алмазів, або парадокс Сміта). Автором формулювання парадоксу вважають Адама Сміта. Його суть: чому, попри те, що вода для людини набагато корисніша, ніж алмази, ціна алмазів набагато вища ніж ціна води?
, 가치의 역설은 애덤 스미스가 도입한 용어로서, 가격과 효용의 괴리 현상을 나 … 가치의 역설은 애덤 스미스가 도입한 용어로서, 가격과 효용의 괴리 현상을 나타내는 말이다. 스미스의 역설(Smith's paradox), 물과 다이아몬드의 역설 고도 한다. 어떤 재화가 희소성을 가지고 있을 때, 그 재화에는 알맞은 가격이 매겨진다. 그런데, 어떤 재화의 가격은 시장을 통해 정해졌을 뿐, 효용을 반영하고 있다고 할 수는 없다. 그는 다이아몬드와 물의 예를 들며, 전자는 희소하며 가격이 비싸지만 후자가 오히려 효용이 높다는 점이 역설적이라고 하였다. 그런데, 이것은 의 측면에서만 파악하였기 때문이다. 가격은 한계효용에 의해 결정되기 때문에, 총효용이 크다고 반드시 재화의 가격이 높은 것은 아니다. 결정되기 때문에, 총효용이 크다고 반드시 재화의 가격이 높은 것은 아니다.
, La paradoja del valor (o paradoja del diam … La paradoja del valor (o paradoja del diamante y el agua) es una paradoja dentro de la economía clásica sobre el valor económico que expresa que, aunque el agua es más útil que los diamantes, estos tienen un precio más alto en el mercado. El economista clásico Adam Smith menciona la paradoja en La riqueza de las naciones, la cual intenta resolver con su teoría del valor-trabajo. Smith menciona de este modo la paradoja: En español textualmente:odo la paradoja: En español textualmente:
, Paradoks wody i diamentu – paradoks sformu … Paradoks wody i diamentu – paradoks sformułowany na polu ekonomii, który najczęściej przyjmuje postać pytania, jakie postawił Arystoteles: „Dlaczego woda, która jest niezbędna do życia, jest tania, podczas gdy diamenty są bardzo drogie, choć można się bez nich obejść?”. drogie, choć można się bez nich obejść?”.
, Парадокс ценности (парадокс воды и алмазов … Парадокс ценности (парадокс воды и алмазов, или парадокс Смита). Автором формулировки парадокса считается Адам Смит. Его суть: почему, несмотря на то, что вода для человека намного полезнее, чем алмазы, цена алмазов намного выше цены воды? Аристотель в своей «Политике» уже задумывался о том, что деньги могут менять ценность в зависимости от отношения людей к ним, потому даже богатый человек в некоторых случаях не сможет приобрести необходимую пищу, подобно царю Мидасу, и умереть с голоду., подобно царю Мидасу, и умереть с голоду.
, The paradox of value (also known as the di … The paradox of value (also known as the diamond–water paradox) is the contradiction that, although water is on the whole more useful, in terms of survival, than diamonds, diamonds command a higher price in the market. The philosopher Adam Smith is often considered to be the classic presenter of this paradox, although it had already appeared as early as Plato's Euthydemus. Nicolaus Copernicus, John Locke, John Law and others had previously tried to explain the disparity.previously tried to explain the disparity.
, مفارقة القيمة (وتعرف أيضًا باسم مفارقة الماس والماء) هو تناقض واضح بأن المياه مفيدة بشكل عام ومرتبط بالبقاء على قيد الحياة فيما أن الماس يحصل على سعر أعلى في السوق.
, Das klassische Wertparadoxon (auch: Wasser … Das klassische Wertparadoxon (auch: Wasser-Diamanten-Paradoxon) bezeichnet die widersprüchlich erscheinende Tatsache, dass oft ein Unterschied besteht zwischen Nutzen, Nutzwert einerseits und Tauschwert, Wert und Preis andererseits eines bestimmten Gutes. Beispiel: Das lebensnotwendige und somit „wertvolle“ Gut Wasser hat meist einen geringen Preis, während ein Diamant mit einem geringeren elementaren Nutzen einen sehr hohen Preis hat.entaren Nutzen einen sehr hohen Preis hat.
, 钻石与水悖论是指如下悖论：水非常有用，但在市场上价格很低；钻石幾乎没什么用，但在市场上价格很高。该悖论也称作价值悖论，曾被许多重要的思想家在著作中讨论，包括柏拉图的《》、伽利略的《关于托勒密和哥白尼两大世界体系的对话》、亚当·斯密的著作《国富论》等。此一理論在台灣教科書中常被稱作「鑽石與水的矛盾」，即是中國俗諺中的：物以稀为贵。
, Paradox hodnoty je v tom, že životně , jak … Paradox hodnoty je v tom, že životně , jako např. voda, mají nízkou cenu, zatímco luxusní zbytečné statky, např. diamanty, mají cenu vysokou. Adam Smith je pokládán za klasického představitele, zabývajícího se tímto paradoxem. Paradoxem se zabývali také Mikuláš Koperník, John Locke či John Law. Paradoxem hodnoty je nazván jev, kdy nejen užitečnost věcí, ale i jejich dostupnost či vzácnost na trhu, tedy mezní užitečnost, určuje jejich cenu.tedy mezní užitečnost, určuje jejich cenu.
, Paradoks nilai (juga dikenal sebagai parad … Paradoks nilai (juga dikenal sebagai paradoks berlian-air) adalah kontradiksi jelas bahwa meski air lebih berguna untuk bertahan hidup ketimbang berlian, berlian memiliki harga yang lebih tinggi di pasaran. Filsuf Adam Smith sering dianggap sebagai pencetus klasik paradoks ini. Nicolaus Copernicus, John Locke, dan lain-lain sebelumnya pernah mencoba menjelaskan kesenjangan ini.ernah mencoba menjelaskan kesenjangan ini.
|
