| http://dbpedia.org/ontology/abstract
|
해양 산성화(영어: Ocean acidification)는 지구 해양의 pH 값의 감소에 붙여진 이름이다. 대기 중 이산화 탄소의 농도가 높아지면 바닷물에 녹는 이산화 탄소의 양도 증가하여 바닷물의 pH가 낮아진다. 1751년에서 1994년 사이에 해양 표면의 PH는 약 8.179에서 8.104로 감소하였다고 평가된다.(-0.075 변화) 이 결과 바다에서는 갯녹음 현상이 일어난다.
, تحمّض المحيطات (أو زيادة حموضة المحيطات) ه … تحمّض المحيطات (أو زيادة حموضة المحيطات) هو اسم أطلق على التناقص الجاري للأس الهيدروجيني PH للمحيطات الأرضية نتيجة زيادة امتصاص هذه المحيطات للانبعاثات ذات المصدر البشري لثنائي أكسيد الكربون من الغلاف الجوي. يقدر تناقص حموضة المحيطات في السنوات من 1974 إلى 1994 من 8.179 إلى 8.104 ، وهذا التغير يمثل -0.075 على المقياس اللوغارتمي والذي يمثل زيادة في تركيز شوارد الهيدروجين H+ الحامضية بنسبة 18.9% . ومع العقد الأول من القرن العشرين فإن صافي تغير نسبة الـ PH بالنسبة للعوامل الصناعية حوالي -0.11 وهو ما يمثل زيادة في حموضة المحيطات الأرضية بحوالي 30% . عواقب هذا الانخفاض في قاعدية مياه البحار والمحيطات تكون سلبية على الأحياء الصدفية، التي تحيط نفسها بطبقة واقية صدفية وتشكل هيكلها الداخلي الجيري، بسبب انخفاض باهاء pH البحار والمحيطات . ونظرا لأن تلك الكائنات هي جزء من السلسلة الغذائية للأسماك والأحياء البحرية فمن الممكن أن يكون لهذا الأنخفاض في الباهاء عواقب وخيمة، وكذلك على الإنسان الذي يعتمد في غذائه أيضا على الأسماك. يرفع ثاني أكسيد الكربون الذائب في ماء البحر تركيز أيون الهيدروجين (H+)، ما يؤدي إلى انخفاض الرقم الهيدروجيني (pH) للمحيط حسب المعادلة التالية: **معادلة** وضع كلّ من كالديرا وويكيت (2003) معدل التغيرات الحديثة وحجمها في تحمض المحيطات ضمن التغيرات التاريخية المحتملة خلال 300 مليون سنة الماضية. منذ بداية الثورة الصناعية، امتصت المحيطات نحو ثلث ثاني أكسيد الكربون الذي أنتجته البشرية منذ ذلك الحين، ويُقدر أن الرقم الهيدروجيني (pH) لأسطح المحيطات قد انخفض بأكثر من 0.1 بقليل على المقياس اللوغارتمي له، والتي تمثّل زيادة بنسبة 29% في أيون الهيدروجين (H+). يتوقّع أن ينخفض الرقم الهيدروجيني بمقدار 0.3 إلى 0.5.نخفض الرقم الهيدروجيني بمقدار 0.3 إلى 0.5.
, 海洋酸化（英語：Ocean acidification）指的是海洋吸收大氣中的二氧化 … 海洋酸化（英語：Ocean acidification）指的是海洋吸收大氣中的二氧化碳後，pH值逐漸降低的趨勢，由於人類排放的二氧化碳中有約30%到40%會溶解於海洋、河流和湖泊等水體中溶解的二氧化碳中，部分會和水生成碳酸，並電離出氫離子，導致海水的pH值降低，酸度升高。據研究者推測，從1751到1994年，海洋表層海水的pH值從8.25降低到了8.14，表示氫離子濃度幾乎增加了30%海洋酸化和其他生物地理化學變化的綜合影響，都有可能破壞海洋生態系統的功能，對很多海洋物種產生危害。 海洋酸化被認為具有一系列不良後果，比如抑制洪堡烏賊的新陳代謝速度和淡菜的免疫反應及加速珊瑚白化。海洋酸度增加還帶來了其他的化學反應，如碳酸根離子增加，會減緩珊瑚蟲和浮游生物等海洋生物的成鈣過程，已經形成的鈣質也更容易溶解。此外，海洋酸化對海洋食物鏈也帶來威脅。 「聯合國氣候變化綱要公約」（UNFCCC）中，目前有105個國家承諾於2050年前達碳中和。 地球歷史上曾經發生過海洋酸化，最經典的例子是發生於約五千六百萬年前的更新世–全新世氣候最暖期，由於未知的原因，大量的二氧化碳進入大氣和海洋，導致大量生物死亡，所有海盆的碳酸鈣沉積物發生溶解。因，大量的二氧化碳進入大氣和海洋，導致大量生物死亡，所有海盆的碳酸鈣沉積物發生溶解。
, A acidificação oceânica é a designação dad … A acidificação oceânica é a designação dada à diminuição do pH nos oceanos, significando aumento da acidez, causada pelo aumento do gás carbônico atmosférico (dióxido de carbono, CO2), que se dissolve na água alterando o seu equilíbrio químico. Desde o início da Revolução Industrial, quando as emissões de carbono iniciaram uma rápida escalada, o pH da superfície oceânica diminuiu cerca de 0,1 na escala logarítmica do pH. Embora essa diferença pareça pequena pelo tipo de escala utilizada, representa um aumento de cerca de 26% na concentração de íons hidrogênio H+, os responsáveis diretos pela acidificação. A elevação dos níveis de CO2 na atmosfera tem origem nas atividades humanas, principalmente na queima de combustíveis fósseis (petróleo, gás natural, carvão mineral, betume e outros) e de processos industriais como a produção de cimento. O desmatamento global contribui indiretamente ao aumento do CO2 na atmosfera devido à diminuição do sequestro de carbono atmosférico através da atividade fotossintética terrestre. O aumento de CO2 atmosférico e a absorção do CO2 pelo oceano está diretamente responsável pela acidificação oceânica na superfície. A elevação da concentração do gás e a consequente modificação do pH dos oceanos desencadeia importantes consequências negativas para a vida marinha e, por extensão, para a sociedade, uma vez que grande parte dos alimentos para consumo humano têm sua origem na biodiversidade marinha. Especialmente organismos que constroem conchas e estruturas carbonáticas, tais como corais, estão ameaçados devido à diminuição da saturação de carbonato, o que dificulta a construção das estruturas carbonáticas pelos organismos marinhos. A acidificação oceânica pode prejudicar outras atividades humanas como o turismo e a aquacultura pode agir em conjunto com outros estressores ambientais, como a poluição, o aquecimento, a desoxigenação oceânicos e a pesca predatória, multiplicando e agravando possíveis mudanças no ecossistema marinho.possíveis mudanças no ecossistema marinho.
, 海洋酸性化（かいようさんせいか）とは、主に大気中において以前よりも濃度が上昇した二酸化炭素が、より多く海洋へと溶け込んだことによって引き起こされる、海水のpH低下のことである。
, L'acidificazione degli oceani è dovuta all … L'acidificazione degli oceani è dovuta alla decrescita del valore del pH oceanico causato dall'assunzione di anidride carbonica di origine antropica dall'atmosfera. Circa un quarto della CO2 presente nell'atmosfera finisce negli oceani dove, a contatto con l'acqua, viene trasformata in acido carbonico (H2CO3). All'aumentare della CO2 nell'atmosfera, corrisponde anche un innalzamento di quella disciolta nell'acqua marina; per cui l'incremento delle emissioni di CO2 determina effetti devastanti sugli ecosistemi marini. In particolare, secondo il Gruppo intergovernativo sul cambiamento climatico (IPCC), dal 1750 al 2014, una percentuale pari al 30% della CO2 emessa come conseguenza di attività umane (emissioni antropogeniche) è stata assorbita dagli oceani. È stato stimato che tra il 1751 e il 1994, il pH superficiale delle acque oceaniche si sia abbassato da 8,25 a 8,14, con un corrispondente aumento della concentrazione di ioni H+, pari al 26%. Il processo di continua acidificazione delle acque oceaniche porta indubbiamente ad effetti sulla catena alimentare e, in particolar modo, può influire sul lisoclino e sulla profondità di compensazione dei carbonati; con conseguente scioglimento dei gusci calcarei delle conchiglie, dei molluschi e del plancton calcareo, costituiti da carbonato di calcio (CaCO3).costituiti da carbonato di calcio (CaCO3).
, Als Versauerung der Meere wird die Abnahme … Als Versauerung der Meere wird die Abnahme des pH-Wertes des Meerwassers bezeichnet. Verursacht wird sie durch die Aufnahme von Kohlenstoffdioxid (CO2) aus der Erdatmosphäre. Der Vorgang zählt neben der globalen Erwärmung zu den Hauptfolgen der menschlichen Emissionen von Kohlenstoffdioxid. Während Kohlenstoffdioxid in der Erdatmosphäre physikalisch zu steigenden Temperaturen auf der Erde führt, wirkt es im Meerwasser chemisch, indem aus CO2 und Wasser Kohlensäure gebildet wird. Das Meerwasser ist leicht basisch. Durch die „Versauerung“ wird es nicht sauer, sondern weniger basisch. Die Folgen dieser sog. „Versauerung“ betreffen zunächst kalkskelettbildende Lebewesen, deren Fähigkeit, Exo- bzw. Endoskelette zu bilden, bei sinkendem pH-Wert nachlässt. Weil diese Arten oft die Basis der Nahrungsketten in den Ozeanen bilden, können sich daraus weitere schwerwiegende Konsequenzen für die zahlreichen von ihnen abhängigen Meeresbewohner und in der Folge auch für die auf diese Tiere angewiesenen Menschen ergeben.diese Tiere angewiesenen Menschen ergeben.
, Закислення вод Світового океану (англ. oce … Закислення вод Світового океану (англ. ocean acidification) — зниження показника pH, викликане потраплянням в океан вуглекислого газу з атмосфери Землі. В основі процесів, що призводять до закислення океану, лежить наступна хімічна реакція: CO2 (aq) + H2O H2CO3 HCO3− + H+ CO32− + 2 H+. Поряд з глобальним потеплінням цей процес є наслідком діяльності людини. У той час як в атмосфері парникові гази призводять до підвищення температури, у воді вони вступають в хімічні реакції. При цьому в реакції окислення бере участь виключно оксид вуглецю, в той час як в процесі парникового ефекту беруть участь також метан і оксид азоту. Наступна таблиця дає уявлення про швидкість процесу закислення океанів: У 2014 році Всесвітня метеорологічна організація вперше включила в щорічний звіт про Парникові гази спеціальний розділ про закислення океану. У звіті наголошується, що поточна швидкість підвищення кислотності океану є максимальною за останні 300 мільйонів років і, за прогнозами, буде тільки збільшуватися як мінімум до середини ХХІ століття. Наслідки окислення стосуються, насамперед, живих організмів, чиї раковини утворені з вуглекислого кальцію. В результаті окислення слабшає їхня здатність утворювати раковини. Так як ці види часто служать основою харчових ланцюгів в океанах, наступні серйозні наслідки можуть торкнутися морських тварин, а в майбутньому і людей. Схвалена сімдесятьма Академіями наук усього світу, червнева Заява 2009 року, виголошена Міжакадемічною групою з міжнародних проблем (IAP) стверджує наступне: У міру того, як поверхневі води стають більш кислими, все більш важкою справою для таких форм морського життя, як корали та молюски, стає формування жорстких оболонок, необхідних їм для виживання, при тому що рифи надають прихисток для більш ніж 25 % всіх океанічних видів. Крихітні істоти , що є основою багатьох морських харчових ланцюгів, також можуть бути серйозно порушені. Деградація цих видів — основи морських екосистем може призвести до краху цих систем з руйнівними наслідками для мільйонів людей в спільнотах, які залежні від них. IAP також заявляє, що якщо рівень атмосферного СО2 досягне 550 ppm в ході його швидкого зростання від доіндустріального рівня в 280 ppm, коралові рифи по всьому світу можуть просто розчинитись. Вчені зі Школи морських і атмосферних наук імені Розенштейля при Університеті Маямі дослідили вплив окислення океану на личинки кобії (Rachycentron canandum), вкрай активної тропічної риби з ряду окунеподібних. Команда вчених виростила дорослих риб цього виду в окремих резервуарах з різними рівнями насичення води вуглекислим газом, простеживши за ходом росту, розвитку та подальшої активності риб, вирощених у різних умовах. Як з'ясувалося, кобія виявляє відмінну стійкість до того рівня вмісту вуглекислого газу у воді, який був характерний для світового океану наприкінці минулого століття. Ріст, розвиток і діяльність риб, вирощених в цих умовах, був абсолютно нормальний. Тим не менш, при збільшенні концентрації вуглекислого газу вчені спостерігали аномалії в розвитку. Так, зменшився розмір їх личинок, а затримка в розвитку особин становила 2-3 дні. Крім того, вони виявили у цих риб дефекти у розвитку , що може свідчити про нездатність повної адаптації кобії до окислення океану.овної адаптації кобії до окислення океану.
, Peningkatan keasaman air laut adalah peris … Peningkatan keasaman air laut adalah peristiwa berkurangnya pH lautan yang berada di bumi, yang disebabkan oleh penyerapan karbon dioksida dari atmosfer (pH berkurang = keasaman meningkat). Diperkirakan 30-40% karbon dioksida yang dilepaskan oleh manusia ke atmosfer larut ke perairan. Untuk mempertahankan kesetimbangan kimia, sebagian akan bereaksi dengan air membentuk asam karbonat. Sebagian dari molekul asam karbonat akan beraksi dengan molekul air membentuk ion bikarbonat dan ion , sehingga meningkatkan keasaman laut. Antara tahun 1751 hingga 1994, pH permukaan laut diperkirakan menurun dari 8.25 menjadi 8.14, yang merupakan peningkatan konsentrasi ion hydronium sebanyak 30% di lautan. Peningkatan keasaman air aut diperkirakan memiliki beragam konsekuensi, seperti penurunan laju metabolisme cumi-cumi jumbo (Dosidicus gigas), penurunan sistem imunitas kerang biru, dan .nurunan sistem imunitas kerang biru, dan .
, Ocean acidification is the reduction in th … Ocean acidification is the reduction in the pH value of the Earth’s ocean. Between 1751 and 2021, the pH value of the ocean surface is estimated to have decreased from approximately 8.25 to 8.14. The root cause of ocean acidification are the human-caused carbon dioxide emissions which have led to atmospheric carbon dioxide (CO2) levels of more than 410 ppm (in 2020). The oceans absorb CO2 from the atmosphere. This leads to the formation of carbonic acid which dissociates into a bicarbonate ion (HCO−3) and a hydrogen ion (H+). The free hydrogen ions (H+) decrease the ocean pH of the ocean, causing "acidification" (this does not mean that seawater is acidic yet; it is still alkaline, with a pH higher than 8). The lowered pH causes a decrease in the concentration of carbonate ions, which are the main building block for calcium carbonate (CaCO3) shells and skeletons. It also lowers carbonate mineral saturation states. Marine calcifying organisms, like mollusks, oysters and corals, are particularly affected by this as they rely on calcium carbonate to build shells and skeletons. The change in pH value from 8.25 to 8.14 represents an increase of almost 30% in hydrogen ion concentration in the world's oceans (the pH scale is logarithmic, so a change of one in pH unit is equivalent to a tenfold change in hydrogen ion concentration). Sea-surface pH and carbonate saturation states can vary depending on ocean depth and location. Colder and higher latitude waters have the capacity to absorb more CO2. This can increase acidification, lowering the pH and carbonate saturation states in these regions. Other factors that affect the atmosphere-ocean CO2 exchange, and therefore impact local ocean acidification, include: ocean currents and upwelling zones, proximity to large continental rivers, sea ice coverage, and atmospheric exchange with nitrogen and sulfur from fossil fuel burning and agriculture. Decreased ocean pH has a range of potentially harmful effects for marine organisms. These include reduced calcification, depressed metabolic rates, lowered immune responses, and reduced energy for basic functions such as reproduction. The effects of ocean acidification are therefore impacting marine ecosystems that provide food, livelihoods, and other ecosystem services for a large portion of humanity. Some 1 billion people are wholly or partially dependent on the fishing, tourism, and coastal management services provided by coral reefs. Ongoing acidification of the oceans may therefore threaten future food chains linked with the oceans. Ocean alkalinity is not changed by ocean acidification, but over long time periods alkalinity may increase due to carbonate dissolution and reduced formation of calcium carbonate shells. The United Nations Sustainable Development Goal 14 ("Life below Water") has a target to "minimize and address the impacts of ocean acidification". Reducing carbon dioxide emissions (i.e. climate change mitigation measures) is the only solution that addresses the root cause of ocean acidification. Mitigation measures which achieve carbon dioxide removal from the atmosphere would help to reverse ocean acidification. The more specific ocean-based mitigation methods (e.g. ocean alkalinity enhancement, enhanced weathering) could also reduce ocean acidification. These strategies are actively being researched at present but generally have a low technology readiness level and many risks. Ocean acidification has occurred previously in Earth's history. The resulting ecological collapse in the oceans had long-lasting effects on the global carbon cycle and climate.ts on the global carbon cycle and climate.
, Ozeanoen azidifikazioa Lurreko ozeanoen pH … Ozeanoen azidifikazioa Lurreko ozeanoen pH-aren jaitsiera konstantea da, atmosferako karbono dioxidoaren (CO2) xurgapenaren ondorioz sortua. Itsasoko uraren pH-a 7 baino zerbait txikiagoa da, hau da, pixka bat basikoa da, eta ozeanoaren azidifikazioa ozeanoetako ura pH neutrorantz jotzea da, pH azidoetara (pH < 7) jo ordez. Giza aktibitatearen ondorioz atmosferara askatutako CO2 kantitatearen %30-40 ozeano, ibai eta lakuetan disolbatzen dela estimatzen da. Oreka kimikoa lortzeko, haren zati bat urarekin erreakzionatzen du azido karbonikoa sortzeko (H2CO3). Azido karbonikoaren molekula batzuk bikarbonato ioietan eta disoziatzen dira, ozeanoen azidifikazioa gauzatuz (H+ kontzentrazioa handitzen delako). Azidotasunaren handipenak izaki bizidunetan ondorio kaltegarriak dituela usten da. Hidrogeno ioi libreen presentzia handitzean, azido karbonikotik eratorritako karbonato ioiak bikarbonato ioiak bilakatzea eragiten du. Ozeanoaren basetasuna (≈ [HCO3-] + 2[CO32-]) prozesuarekin ez du aldatzen, edo denborarekin handitu daiteke karbonato ioien disolbazioaren ondorioz. Karbonato ioi eskuragarrien murrizpenak organismo kaltzifikatzaileentzat, hala nola korala edo plankton espezie batzuk, zailtasunak sor dezake kaltzio karbonato biogenikoaren formaziorako, eta ondorioz organismo hauek disoluzioarekiko bulnerableak bihurtzen dira. 1751 eta 1996 tartean, gainazal ozeanoaren pH-a 8,25etik 8,14ra jaitsi dela estimatzen da, munduko ozeanoen H+ ioien kontzentrazioaren handipenaren %35a dena. Azken hamarkadan, lurreko sistemaren modeloek ozeanoaren azidifikazioa analogo historikoak gainditu dituztela adierazten dute, eta ozeanoen beste aldaketa biogeokimikoekin batera, itsaso eta ozeanoetako ekosistemen funtzionamendua honda dezaketela eta 2100 urtetik aurrera ozeanoarekin erlazionatutako zerbitzu eta ondasun askoren ustiapena eten. Nahiz eta gaur egungo ozeanoen azidifikazioa partzialki jatorri izan, aurretik gertatu da. Adibiderik garbiena da, orain dela 56 miloi urte gertatu zena, karbono kantitate erraldoiak ozeano eta atmosferara sartu zirenean karbonatozko sedimentuen disoluzioa eraginez ozeano osoan zehar.en disoluzioa eraginez ozeano osoan zehar.
, Oceana acidiĝo estas la nomo donita al la … Oceana acidiĝo estas la nomo donita al la daŭranta malkresko en la pH de la oceanoj de la tuta Tero, kaŭzita de la asimilado de antropogena karbondioksido (CO2) de la atmosfero. Proksimume 30-40% de la karbondioksido liberigita fare de homoj en la atmosferon dissolviĝas en la oceanojn, riverojn kaj lagojn. Por konservi kemian ekvilibron, kelko el ĝi reagas kun akvo por formi karbonatan acidon. Kelkaj el tiuj superkarbonatacidaj molekuloj reagas kun akvaj molekuloj por doni bikarbonatan jonon kaj hidronian jonon, tiel pliigante la "acidecon de la oceano" (H + jonokoncentriĝo). Inter 1751 kaj 1994 la pH de la oceana surfaco estas taksita kiel malpliiĝinta je ĉirkaŭ 8,25 ĝis 8,14, reprezentante pliiĝon de preskaŭ 30% en H + jonokoncentriĝo en la oceanoj de la mondo. Tiu kreskanta acideco supozeble havas gamon da rektaj nedezirindaj sekvoj kiel ekzemple deprimado de metabolaj indicoj en gigantaj kalmaroj kaj deprimado de la imunreagoj de bluaj mituloj. Estas aliaj kemiaj reakcioj kiel rezulto en fakta reta malkresko en la kvanto de karbonato jonoj havebla. En la oceanoj, tio igas ĝin pli malfacila por maraj kalcinantaj organismoj, kiel ekzemple koralo kaj iom da planktono, por formiĝi biogena kalcikarbonato, kaj ekzisto de tiaj strukturoj iĝas minacataj per dissolvo. Tiel, daŭranta acidiĝo de la oceanoj ankaŭ metas minacon al la manĝoĉenoj ligitaj kun la oceanoj. Oceana acidiĝo, kiu kiel tutmonda klimata ŝanĝo estas kauziita de pliiĝantaj niveloj de karbondioksido, estis rigardita de priklimataj sciencistoj kiel la "same malbona ĝemelo" de tutmonda klimata ŝanĝo.malbona ĝemelo" de tutmonda klimata ŝanĝo.
, L'acidificació de l'oceà és el fenomen de … L'acidificació de l'oceà és el fenomen de la disminució contínua en el pH dels oceans de la Terra. La causa n'és l'increment de diòxid de carboni l'atmosfera terrestre per la crema de combustibles fòssils com ara carbó, petroli i gas natural. És un destret degut a l'activitat de l'home que va començar amb la revolució industrial al segle xviii i que s'ha accelerat per l'expansió de la indústria d'ençà de la Segona Guerra Mundial. Entre 1751 i 1994 el pH de la capa superficial dels oceans s'estima que ha disminuït aproximadament de 8,179 a 8,104, un canvi de -0,075 en l'escala logarítmica de pH que correspon a un augment del 18,9% en la concentració (àcida) de H+. A la primera dècada del segle xxi, però, el canvi net en els nivells de pH en els oceans en comparació amb el nivell preindustrial és gairebé de -0,11, la qual cosa que representa un increment del voltant d'un 30% més de l'«acidesa» (concentració de ions) en els oceans del món.ncentració de ions) en els oceans del món.
, La acidificación del océano es el proceso … La acidificación del océano es el proceso prolongado de reducción del pH de los océanos, que ocurre principalmente debido al intercambio de dióxido de carbono (CO2) con la atmósfera. Este intercambio de CO2 ocurre de manera natural, pero desde la Revolución Industrial los niveles de CO2 atmosférico se han incrementado desde aproximadamente 280 partes por millón (ppm) hasta superar los 400 ppm en 2018. La escala temporal de ambos procesos es diferente y tiene su origen en el ciclo del carbono. Este incremento de las emisiones de CO2 está relacionado con actividades humanas como la combustión de combustibles fósiles, la deforestación, y la fabricación de productos industriales como el cemento. Aproximadamente un tercio de este CO2 atmosférico adicional producido por humanos ha sido absorbido por los océanos. Esto hace que los océanos sean los sumideros de carbono más importantes del planeta. Cuando el CO2 se disuelve produce cambios químicos en las aguas marinas que llevan a una disminución en su pH, haciéndolas más acídicas. El CO2 se incorpora a los océanos como gas disuelto o en las conchas de moluscos, que al morir caen al fondo y se convierten en creta o piedra caliza. La excesiva incorporación del CO2 al océano puede generar problemas ecológicos. Un pequeño cambio en el pH del agua puede suponer en muchos casos catástrofes medioambientales graves como la destrucción de arrecifes de coral, especialmente susceptible a cambios en la acidez del agua de mar. Se estima que entre 1751 y 1994 el pH de la superficie del océano ha descendido desde aproximadamente 8.179 a 8.104 (-0.075). Las proyecciones para 2100 indican que a medida que el océano absorba más CO2 se producirá un descenso de más de 0.3-0.5.producirá un descenso de más de 0.3-0.5.
, Η οξίνιση των ωκεανών είναι η μείωση της τ … Η οξίνιση των ωκεανών είναι η μείωση της τιμής του pH του θαλασσινού νερού. Προκαλείται από την απορρόφηση του διοξειδίου του άνθρακα (CO2) από την ατμόσφαιρα της Γης. Το επιφανειακό νερό των ωκεανών είναι ελαφρώς αλκαλικό, με μέσο pH περίπου 8,2 (±0.3 ανάλογα τη περιοχή). Όταν το CO2 διαλυθεί στο θαλασσινό νερό, σχηματίζεται ένα ασθενές οξύ, το οποίο ονομάζεται ανθρακικό οξύ. Μέρος αυτής της οξύτητας εξουδετερώνεται από ρυθμιστικούς μηχανισμούς του θαλασσινού νερού, αλλά η συνολική επίδραση είναι η αύξηση της οξύτητας. Ως αποτέλεσμα, το μέσο pH των ωκεανών έχει μειωθεί κατά περίπου 0,1 μονάδες από τα προ-βιομηχανικά επίπεδα, κάτι το οποίο αντιστοιχεί σε 30% αύξηση της συγκέντρωσης των ιόντων υδρογόνου, η οποία προκαλεί σημαντική οξίνιση των ωκεανών. H απελευθέρωση του CO2 προκαλείται κυρίως από τις ανθρώπινες δραστηριότητες, όπως καύση ορυκτών καυσίμων, παραγωγή τσιμέντου, γεωργία και αποδάσωση. Η συγκέντωσή του στην ατμόσφαιρα έχει αυξηθεί σε σχέση με τα προ-βιομηχανικά επίπεδα, από τα 280 ppm σε περίπου 380 ppm. O ρυθμός αυτής της αύξησης είναι άνευ προηγουμένου και συνεχίζει να αυξάνεται, ενώ αναμένεται να ξεπεράσει τα 1000 ppm μέχρι το 2100. Οι ωκεανοί παίζουν σημαντικό ρόλο στην απορρόφηση του διοξειδίου του άνθρακα. Κατά τα τελευταία 200 χρόνια, από την προ-βιομηχανική εποχή, οι ωκεανοί έχουν απορροφήσει περίπου το ήμισυ των εκπομπών CO2 που παράγονται από την καύση των ορυκτών καυσίμων και την παραγωγή τσιμέντου. Αυτό δείχνει τον αναπόσπαστο ρόλο που διαδραματίζουν στις φυσικές διεργασίες της ανακύκλωσης του άνθρακα σε παγκόσμια κλίμακα - του λεγόμενου κύκλου του άνθρακα. Οι ωκεανοί έχουν τη δυνατότητα να ρυθμίσουν ή να εξουδετερώσουν, αλλαγές στην οξύτητα λόγω της απορρόφησης εκπομπών CO2. Ωστόσο, καθώς αυξάνεται η απελευθέρωση των εκπομπών CO2 από τις ανθρώπινες δραστηριότητες, μειώνεται η αποτελεσματικότητα των ωκεανών να απορροφούν τον άνθρακα. Η οξίνιση των ωκεανών αρχικά επηρεάζει τους ζωντανούς οργανισμούς που σχηματίζουν σκελετούς από ανθρακικό ασβέστιο (π.χ. άλγη κοραλλιών, κάποιες κατηγορίες πλαγκτόν). Η ικανότητά τους να σχηματίζουν εξωσκελετούς ή ενδοσκελετούς μειώνεται όταν μειώνεται η τιμή του pH. Eπειδή αυτά τα είδη αποτελούν συχνά τη βάση των τροφικών αλυσίδων στους ωκεανούς, η μείωση του αριθμού τους μπορεί να έχει σοβαρές συνέπειες για πολλούς θαλάσσιους οργανισμούς που εξαρτώνται από αυτούς. Αυτό με τη σειρά του μπορεί να έχει συνέπειες για τον άνθρωπο. μπορεί να έχει συνέπειες για τον άνθρωπο.
, Oceaanverzuring, ook wel bekend als zeever … Oceaanverzuring, ook wel bekend als zeeverzuring, is de benaming voor het verschijnsel dat de pH-waarde van het zeewater op aarde steeds lager wordt als gevolg van een hogere concentratie van koolstofdioxide in de atmosfeer. Ongeveer een kwart van alle koolstofdioxide in de atmosfeer komt uiteindelijk in zee terecht, waar het reageert met calciumcarbonaat tot een buffermengsel van waterstofcarbonaat- en carbonaat-ionen dat verzadigd is met calciumcarbonaat. Ten opzichte van het buffermaximum bij ca. pH 8,3 is de zee iets verzuurd. Tussen 1751 en 1994 is de gemiddelde pH van het zeewater gedaald van 8,25 naar 8,14, wat overeenkomt met een toename van de zuurgraad (toename van (H+ ionen) van 30%. Deze alsmaar toenemende verzuring vormt een bedreiging voor de voedselketens die verbonden zijn met de oceanen.lketens die verbonden zijn met de oceanen.
, Закисление океана (англ. ocean acidificati … Закисление океана (англ. ocean acidification) — это снижение показателя pH, вызванное попаданием в океан углекислого газа из атмосферы Земли. Наряду с глобальным потеплением, этот процесс является следствием в том числе и деятельности человека. В то время, как в атмосфере парниковые газы приводят к повышению температуры, в воде они вступают в химические реакции. На закисление влияет, главным образом, оксид углерода, в то время как на парниковый эффект влияют также метан и оксид азота. В 2014 году Всемирная метеорологическая организация впервые включила в ежегодный отчёт о парниковых газах специальный раздел о закислении океана. В отчёте отмечается, что текущая скорость повышения кислотности океана является максимальной за последние 300 млн лет и, по прогнозам, будет только увеличиваться, как минимум, до середины XXI века. Последствия закисления касаются, прежде всего, живых организмов, чьи раковины образованы из углекислого кальция. В результате закисления ослабевает их способность образовывать раковины. Так как эти виды часто служат основой пищевых цепей в океанах, следующие серьезные последствия могут коснуться морских животных, а в будущем и людей. Также под влиянием закисления нарушается ориентация рыб в окружающей среде, морские хищники теряют чувствительность к запаху своих жертв, что ставит под угрозу само существование морских экосистем. С 1890 года кислотность океана повысилась (рН упал с 8.2 до 8.1), что соответствует увеличению количества ионов водорода на 30%. В 1995−2010 годах в верхних 100 метрах океана в точках наблюдения между Гавайями и Аляской количество ионов водорода увеличилось на 6 %. В океане возле Гавайских островов рН уже достигает 8. Считается, что термин "закисление океана" ввёл американский учёный Кен Калдейра. Хотя продолжающееся закисление океана частично является антропогенным по происхождению, оно происходило ранее в истории Земли и в результате экологический коллапс в океанах имел долгосрочные последствия для глобального круговорота углерода и климата. Наиболее ярким примером является палеоцен-эоценовый тепловой максимум, который произошел примерно 56 миллионов лет назад, когда огромное количество углерода попало в океан и атмосферу и привело к растворению карбонатных отложений во всех океанских бассейнах.ных отложений во всех океанских бассейнах.
, Okyselování oceánů je proces, který zvyšuj … Okyselování oceánů je proces, který zvyšuje kyselost vody v zemských oceánech. Jedná se o pokračující pokles pH oceánů způsobený rozpouštěním přebytku oxidu uhličitého (CO2) z atmosféry. Hlavní příčinou okyselování oceánů je spalování fosilních paliv. Mořská voda má v současnosti mírně zásaditý charakter (přibližně pH 8) a okyselení oceánů znamená posun směrem k neutrálním hodnotám pH (pH 7). Odhady uvádějí, že 30–40 % oxidu uhličitého vytvořeného lidskou aktivitou, který je vyloučen do atmosféry, se následně rozpustí v oceánech, řekách a jezerech. Aby byla dosažena chemická rovnováha, dochází k reakci mezi CO2 a vodou, která má za následek vznik kyseliny uhličité. Některé molekuly kyseliny uhličité se následně separují na bikarbonátové ionty a vodíkové ionty, čímž se zvyšuje kyselost oceánu. Mezi léty 1751 a 1996 se pravděpodobně snížilo pH povrchových oceánů z přibližně 8,25 na 8,14, což představuje nárůst koncentrace H+ iontů ve světových oceánech o téměř 35 %. Vědci také dochází k závěrům, že v posledních 10 letech překročila kyselost oceánu historickou analogii a v kombinaci s jinými biogeochemickými změnami oceánu by mohlo dojít k zásadnímu narušení fungování mořských ekosystémů. Zvyšující se kyselost má řadu potenciálně škodlivých důsledků pro mořské organismy. Jedná se převážně o změny metabolismu a imunity jednotlivých organismů žijících pod hladinou moře. Tím, že se zvyšuje přítomnost volných vodíkových iontů, tak nově vytvořená kyselina uhličitá, která se tvoří v oceánech v důsledku nárůstu kyselosti, přispívá k vytvoření většího množství hydrogenuhličitanových aniontů z uhličitanových aniontů. Snížení množství uhličitanových iontů může velmi zkomplikovat vznik nových vodních kalcifikujících organismů jako jsou například korály. Pokračující okyselení oceánu může ohrozit potravní řetězce propojené s oceány. K tomuto problému vydalo společné prohlášení 105 vědeckých akademií a doporučilo, aby do roku 2050 byly celosvětové emise CO2 sníženy alespoň o 50 % ve srovnání s rokem 1990. Zatímco probíhající okyselení oceánu je jev do značné míry antropogenní, k podobným procesům docházelo i v dávné minulosti. Nejpozoruhodnější příklad nastal přibližně před 56 miliony let, kdy do oceánu a atmosféry vstoupilo obrovské množství uhlíku. To vedlo k rozpuštění uhličitanových sedimentů ve všech oceánech.hličitanových sedimentů ve všech oceánech.
, L'acidification de l’océan est la diminuti … L'acidification de l’océan est la diminution progressive du pH des océans. Il a été estimé que de 1751 à 2004, le pH des eaux superficielles des océans a diminué, passant de 8,25 à 8,14 — l'eau de mer est légèrement basique (c'est-à-dire pH > 7) et on parle d'acidification de l'océan dès lors que le pH devient moins basique. C'est « l'autre problème » induit par l'augmentation des émissions de dioxyde de carbone (CO2) d'origine anthropique dans l'atmosphère. Selon les modèles biogéochimiques disponibles, d'importants changements dans la chimie et la biochimie océaniques sont à attendre, de même que des impacts délétères sur les écosystèmes. Les effets sur les récifs coralliens sont très étudiés (dont en mésocosmes) et les plus médiatisés, mais d'autres effets existent et sont attendus dans la plupart des milieux aquatiques. Selon l'Organisation météorologique mondiale (OMM), cette acidification pourrait en partie expliquer l'augmentation annuelle record mesurée en 2013 en termes d'augmentation du taux de CO2 dans l'atmosphère, et donc contribuer au dérèglement climatique. Selon les données réunies par l’OMM en 2013-2014, l'océan mondial absorbe actuellement un quart environ des émissions anthropiques de CO2, soit environ 4 kg de CO2 par jour et par personne (c'est-à-dire près de 22 millions de tonnes de CO2 absorbée par jour de manière globalisée). Cet effet « pompe à carbone » contribue fortement à réduire la quantité de CO2 de l’atmosphère, dont le CO2 issu des combustibles fossiles, mais cette capacité semble se dégrader en raison des effets combinés du réchauffement et de l'acidification qui affectent la production et la fixation de carbonates marins (principal puits de carbone planétaire). Selon l'OMM, le pompage océanique du carbone est déjà réduit en 2013 à 70 % de ce qu'il était au début de l'ère industrielle et il pourrait s'affaiblir jusqu'à 20 % d'ici 2100, tandis que, selon les données paléoenvironnementales disponibles, l'acidification des océans suit actuellement un rythme inédit durant les trois-cents derniers millions d'années et ne pourra qu'accélérer encore jusque 2050 (et au-delà si d'importants efforts de mitigation ne sont pas entrepris). Le rapport 2014 du GIEC puis celui de l'OMM ne décèlent d'ailleurs pas d'amélioration dans les tendances en termes de concentration croissante du CO2 émis dans l'air ; et « le scénario retenu par la plupart des scientifiques conduit à une diminution du pH, d'ici la fin du siècle, de 0,3. Si a priori ce chiffre semble faible, il ne faut pas oublier qu'il s'agit d'une grandeur logarithmique, soit une acidité multipliée par deux ». L'acidification des océans est une des neuf limites planétaires, non encore franchie en 2022. planétaires, non encore franchie en 2022.
, Havsförsurning är den process då pH-värdet i haven långsamt sjunker. Detta sker framför allt genom att koldioxid från atmosfären tas upp av haven.
, Zakwaszenie wód – proces zwiększania kwasowości wód w zbiornikach naturalnych w wyniku procesów naturalnych i sztucznych. Jego miarą jest spadek średniej wartości pH wody.
|
| rdfs:comment |
تحمّض المحيطات (أو زيادة حموضة المحيطات) ه … تحمّض المحيطات (أو زيادة حموضة المحيطات) هو اسم أطلق على التناقص الجاري للأس الهيدروجيني PH للمحيطات الأرضية نتيجة زيادة امتصاص هذه المحيطات للانبعاثات ذات المصدر البشري لثنائي أكسيد الكربون من الغلاف الجوي. يقدر تناقص حموضة المحيطات في السنوات من 1974 إلى 1994 من 8.179 إلى 8.104 ، وهذا التغير يمثل -0.075 على المقياس اللوغارتمي والذي يمثل زيادة في تركيز شوارد الهيدروجين H+ الحامضية بنسبة 18.9% . ومع العقد الأول من القرن العشرين فإن صافي تغير نسبة الـ PH بالنسبة للعوامل الصناعية حوالي -0.11 وهو ما يمثل زيادة في حموضة المحيطات الأرضية بحوالي 30% . **معادلة**ة المحيطات الأرضية بحوالي 30% . **معادلة**
, L'acidificazione degli oceani è dovuta all … L'acidificazione degli oceani è dovuta alla decrescita del valore del pH oceanico causato dall'assunzione di anidride carbonica di origine antropica dall'atmosfera. Circa un quarto della CO2 presente nell'atmosfera finisce negli oceani dove, a contatto con l'acqua, viene trasformata in acido carbonico (H2CO3). All'aumentare della CO2 nell'atmosfera, corrisponde anche un innalzamento di quella disciolta nell'acqua marina; per cui l'incremento delle emissioni di CO2 determina effetti devastanti sugli ecosistemi marini. In particolare, secondo il Gruppo intergovernativo sul cambiamento climatico (IPCC), dal 1750 al 2014, una percentuale pari al 30% della CO2 emessa come conseguenza di attività umane (emissioni antropogeniche) è stata assorbita dagli oceani.pogeniche) è stata assorbita dagli oceani.
, Закислення вод Світового океану (англ. oce … Закислення вод Світового океану (англ. ocean acidification) — зниження показника pH, викликане потраплянням в океан вуглекислого газу з атмосфери Землі. В основі процесів, що призводять до закислення океану, лежить наступна хімічна реакція: CO2 (aq) + H2O H2CO3 HCO3− + H+ CO32− + 2 H+. Наступна таблиця дає уявлення про швидкість процесу закислення океанів: Схвалена сімдесятьма Академіями наук усього світу, червнева Заява 2009 року, виголошена Міжакадемічною групою з міжнародних проблем (IAP) стверджує наступне:народних проблем (IAP) стверджує наступне:
, Havsförsurning är den process då pH-värdet i haven långsamt sjunker. Detta sker framför allt genom att koldioxid från atmosfären tas upp av haven.
, 海洋酸性化（かいようさんせいか）とは、主に大気中において以前よりも濃度が上昇した二酸化炭素が、より多く海洋へと溶け込んだことによって引き起こされる、海水のpH低下のことである。
, Ozeanoen azidifikazioa Lurreko ozeanoen pH … Ozeanoen azidifikazioa Lurreko ozeanoen pH-aren jaitsiera konstantea da, atmosferako karbono dioxidoaren (CO2) xurgapenaren ondorioz sortua. Itsasoko uraren pH-a 7 baino zerbait txikiagoa da, hau da, pixka bat basikoa da, eta ozeanoaren azidifikazioa ozeanoetako ura pH neutrorantz jotzea da, pH azidoetara (pH < 7) jo ordez. Giza aktibitatearen ondorioz atmosferara askatutako CO2 kantitatearen %30-40 ozeano, ibai eta lakuetan disolbatzen dela estimatzen da. Oreka kimikoa lortzeko, haren zati bat urarekin erreakzionatzen du azido karbonikoa sortzeko (H2CO3). Azido karbonikoaren molekula batzuk bikarbonato ioietan eta disoziatzen dira, ozeanoen azidifikazioa gauzatuz (H+ kontzentrazioa handitzen delako).atuz (H+ kontzentrazioa handitzen delako).
, L'acidificació de l'oceà és el fenomen de … L'acidificació de l'oceà és el fenomen de la disminució contínua en el pH dels oceans de la Terra. La causa n'és l'increment de diòxid de carboni l'atmosfera terrestre per la crema de combustibles fòssils com ara carbó, petroli i gas natural. És un destret degut a l'activitat de l'home que va començar amb la revolució industrial al segle xviii i que s'ha accelerat per l'expansió de la indústria d'ençà de la Segona Guerra Mundial.ústria d'ençà de la Segona Guerra Mundial.
, Η οξίνιση των ωκεανών είναι η μείωση της τ … Η οξίνιση των ωκεανών είναι η μείωση της τιμής του pH του θαλασσινού νερού. Προκαλείται από την απορρόφηση του διοξειδίου του άνθρακα (CO2) από την ατμόσφαιρα της Γης. Το επιφανειακό νερό των ωκεανών είναι ελαφρώς αλκαλικό, με μέσο pH περίπου 8,2 (±0.3 ανάλογα τη περιοχή). Όταν το CO2 διαλυθεί στο θαλασσινό νερό, σχηματίζεται ένα ασθενές οξύ, το οποίο ονομάζεται ανθρακικό οξύ. Μέρος αυτής της οξύτητας εξουδετερώνεται από ρυθμιστικούς μηχανισμούς του θαλασσινού νερού, αλλά η συνολική επίδραση είναι η αύξηση της οξύτητας. Ως αποτέλεσμα, το μέσο pH των ωκεανών έχει μειωθεί κατά περίπου 0,1 μονάδες από τα προ-βιομηχανικά επίπεδα, κάτι το οποίο αντιστοιχεί σε 30% αύξηση της συγκέντρωσης των ιόντων υδρογόνου, η οποία προκαλεί σημαντική οξίνιση των ωκεανών.ία προκαλεί σημαντική οξίνιση των ωκεανών.
, La acidificación del océano es el proceso … La acidificación del océano es el proceso prolongado de reducción del pH de los océanos, que ocurre principalmente debido al intercambio de dióxido de carbono (CO2) con la atmósfera. Este intercambio de CO2 ocurre de manera natural, pero desde la Revolución Industrial los niveles de CO2 atmosférico se han incrementado desde aproximadamente 280 partes por millón (ppm) hasta superar los 400 ppm en 2018. La escala temporal de ambos procesos es diferente y tiene su origen en el ciclo del carbono.y tiene su origen en el ciclo del carbono.
, L'acidification de l’océan est la diminuti … L'acidification de l’océan est la diminution progressive du pH des océans. Il a été estimé que de 1751 à 2004, le pH des eaux superficielles des océans a diminué, passant de 8,25 à 8,14 — l'eau de mer est légèrement basique (c'est-à-dire pH > 7) et on parle d'acidification de l'océan dès lors que le pH devient moins basique. C'est « l'autre problème » induit par l'augmentation des émissions de dioxyde de carbone (CO2) d'origine anthropique dans l'atmosphère. L'acidification des océans est une des neuf limites planétaires, non encore franchie en 2022. planétaires, non encore franchie en 2022.
, 해양 산성화(영어: Ocean acidification)는 지구 해양의 pH 값의 감소에 붙여진 이름이다. 대기 중 이산화 탄소의 농도가 높아지면 바닷물에 녹는 이산화 탄소의 양도 증가하여 바닷물의 pH가 낮아진다. 1751년에서 1994년 사이에 해양 표면의 PH는 약 8.179에서 8.104로 감소하였다고 평가된다.(-0.075 변화) 이 결과 바다에서는 갯녹음 현상이 일어난다.
, Oceana acidiĝo estas la nomo donita al la … Oceana acidiĝo estas la nomo donita al la daŭranta malkresko en la pH de la oceanoj de la tuta Tero, kaŭzita de la asimilado de antropogena karbondioksido (CO2) de la atmosfero. Proksimume 30-40% de la karbondioksido liberigita fare de homoj en la atmosferon dissolviĝas en la oceanojn, riverojn kaj lagojn. Por konservi kemian ekvilibron, kelko el ĝi reagas kun akvo por formi karbonatan acidon. Kelkaj el tiuj superkarbonatacidaj molekuloj reagas kun akvaj molekuloj por doni bikarbonatan jonon kaj hidronian jonon, tiel pliigante la "acidecon de la oceano" (H + jonokoncentriĝo). Inter 1751 kaj 1994 la pH de la oceana surfaco estas taksita kiel malpliiĝinta je ĉirkaŭ 8,25 ĝis 8,14, reprezentante pliiĝon de preskaŭ 30% en H + jonokoncentriĝo en la oceanoj de la mondo.jonokoncentriĝo en la oceanoj de la mondo.
, 海洋酸化（英語：Ocean acidification）指的是海洋吸收大氣中的二氧化 … 海洋酸化（英語：Ocean acidification）指的是海洋吸收大氣中的二氧化碳後，pH值逐漸降低的趨勢，由於人類排放的二氧化碳中有約30%到40%會溶解於海洋、河流和湖泊等水體中溶解的二氧化碳中，部分會和水生成碳酸，並電離出氫離子，導致海水的pH值降低，酸度升高。據研究者推測，從1751到1994年，海洋表層海水的pH值從8.25降低到了8.14，表示氫離子濃度幾乎增加了30%海洋酸化和其他生物地理化學變化的綜合影響，都有可能破壞海洋生態系統的功能，對很多海洋物種產生危害。 海洋酸化被認為具有一系列不良後果，比如抑制洪堡烏賊的新陳代謝速度和淡菜的免疫反應及加速珊瑚白化。海洋酸度增加還帶來了其他的化學反應，如碳酸根離子增加，會減緩珊瑚蟲和浮游生物等海洋生物的成鈣過程，已經形成的鈣質也更容易溶解。此外，海洋酸化對海洋食物鏈也帶來威脅。 「聯合國氣候變化綱要公約」（UNFCCC）中，目前有105個國家承諾於2050年前達碳中和。 地球歷史上曾經發生過海洋酸化，最經典的例子是發生於約五千六百萬年前的更新世–全新世氣候最暖期，由於未知的原因，大量的二氧化碳進入大氣和海洋，導致大量生物死亡，所有海盆的碳酸鈣沉積物發生溶解。因，大量的二氧化碳進入大氣和海洋，導致大量生物死亡，所有海盆的碳酸鈣沉積物發生溶解。
, Oceaanverzuring, ook wel bekend als zeeverzuring, is de benaming voor het verschijnsel dat de pH-waarde van het zeewater op aarde steeds lager wordt als gevolg van een hogere concentratie van koolstofdioxide in de atmosfeer.
, Okyselování oceánů je proces, který zvyšuj … Okyselování oceánů je proces, který zvyšuje kyselost vody v zemských oceánech. Jedná se o pokračující pokles pH oceánů způsobený rozpouštěním přebytku oxidu uhličitého (CO2) z atmosféry. Hlavní příčinou okyselování oceánů je spalování fosilních paliv. Mořská voda má v současnosti mírně zásaditý charakter (přibližně pH 8) a okyselení oceánů znamená posun směrem k neutrálním hodnotám pH (pH 7). Odhady uvádějí, že 30–40 % oxidu uhličitého vytvořeného lidskou aktivitou, který je vyloučen do atmosféry, se následně rozpustí v oceánech, řekách a jezerech. Aby byla dosažena chemická rovnováha, dochází k reakci mezi CO2 a vodou, která má za následek vznik kyseliny uhličité. Některé molekuly kyseliny uhličité se následně separují na bikarbonátové ionty a vodíkové ionty, čímž se zvyšuje kyselost oceáíkové ionty, čímž se zvyšuje kyselost oceá
, Ocean acidification is the reduction in th … Ocean acidification is the reduction in the pH value of the Earth’s ocean. Between 1751 and 2021, the pH value of the ocean surface is estimated to have decreased from approximately 8.25 to 8.14. The root cause of ocean acidification are the human-caused carbon dioxide emissions which have led to atmospheric carbon dioxide (CO2) levels of more than 410 ppm (in 2020). The oceans absorb CO2 from the atmosphere. This leads to the formation of carbonic acid which dissociates into a bicarbonate ion (HCO−3) and a hydrogen ion (H+). The free hydrogen ions (H+) decrease the ocean pH of the ocean, causing "acidification" (this does not mean that seawater is acidic yet; it is still alkaline, with a pH higher than 8). The lowered pH causes a decrease in the concentration of carbonate ions, which are oncentration of carbonate ions, which are
, Als Versauerung der Meere wird die Abnahme … Als Versauerung der Meere wird die Abnahme des pH-Wertes des Meerwassers bezeichnet. Verursacht wird sie durch die Aufnahme von Kohlenstoffdioxid (CO2) aus der Erdatmosphäre. Der Vorgang zählt neben der globalen Erwärmung zu den Hauptfolgen der menschlichen Emissionen von Kohlenstoffdioxid. Während Kohlenstoffdioxid in der Erdatmosphäre physikalisch zu steigenden Temperaturen auf der Erde führt, wirkt es im Meerwasser chemisch, indem aus CO2 und Wasser Kohlensäure gebildet wird. Das Meerwasser ist leicht basisch. Durch die „Versauerung“ wird es nicht sauer, sondern weniger basisch.d es nicht sauer, sondern weniger basisch.
, Закисление океана (англ. ocean acidificati … Закисление океана (англ. ocean acidification) — это снижение показателя pH, вызванное попаданием в океан углекислого газа из атмосферы Земли. Наряду с глобальным потеплением, этот процесс является следствием в том числе и деятельности человека. В то время, как в атмосфере парниковые газы приводят к повышению температуры, в воде они вступают в химические реакции. На закисление влияет, главным образом, оксид углерода, в то время как на парниковый эффект влияют также метан и оксид азота. Считается, что термин "закисление океана" ввёл американский учёный Кен Калдейра.на" ввёл американский учёный Кен Калдейра.
, Peningkatan keasaman air laut adalah peris … Peningkatan keasaman air laut adalah peristiwa berkurangnya pH lautan yang berada di bumi, yang disebabkan oleh penyerapan karbon dioksida dari atmosfer (pH berkurang = keasaman meningkat). Diperkirakan 30-40% karbon dioksida yang dilepaskan oleh manusia ke atmosfer larut ke perairan. Untuk mempertahankan kesetimbangan kimia, sebagian akan bereaksi dengan air membentuk asam karbonat. Sebagian dari molekul asam karbonat akan beraksi dengan molekul air membentuk ion bikarbonat dan ion , sehingga meningkatkan keasaman laut. Antara tahun 1751 hingga 1994, pH permukaan laut diperkirakan menurun dari 8.25 menjadi 8.14, yang merupakan peningkatan konsentrasi ion hydronium sebanyak 30% di lautan.rasi ion hydronium sebanyak 30% di lautan.
, A acidificação oceânica é a designação dad … A acidificação oceânica é a designação dada à diminuição do pH nos oceanos, significando aumento da acidez, causada pelo aumento do gás carbônico atmosférico (dióxido de carbono, CO2), que se dissolve na água alterando o seu equilíbrio químico. Desde o início da Revolução Industrial, quando as emissões de carbono iniciaram uma rápida escalada, o pH da superfície oceânica diminuiu cerca de 0,1 na escala logarítmica do pH. Embora essa diferença pareça pequena pelo tipo de escala utilizada, representa um aumento de cerca de 26% na concentração de íons hidrogênio H+, os responsáveis diretos pela acidificação.os responsáveis diretos pela acidificação.
, Zakwaszenie wód – proces zwiększania kwasowości wód w zbiornikach naturalnych w wyniku procesów naturalnych i sztucznych. Jego miarą jest spadek średniej wartości pH wody.
|
