| http://dbpedia.org/ontology/abstract
|
Guaimar III (also Waimar, Gaimar, Guaimaro … Guaimar III (also Waimar, Gaimar, Guaimaro, or Guaimario and sometimes numbered Guaimar IV) (c. 983 – 1027×31) was the Lombard prince of Salerno from around 994 to his death. Under his reign, Salerno entered an era of great splendour. Opulenta Salernum was the inscription on his coins. He made Amalfi, Gaeta and Sorrento his vassals and annexed much of Byzantine Apulia and Calabria. He was the second eldest son of Prince John II of Salerno. The eldest was Guy, who ruled as co-ruler with his father from January 984 to 988. Sometime between January and March 989, John made Guaimar co-regent. In 994 (also given as 998 or 999), his father died and he became sole ruler. In 999, a band of Norman pilgrims returning from Jerusalem stopped at the port of Salerno. While they were staying there, the city was attacked by Saracen pirates. The Salernitans were afraid to offer battle, but the Normans were not. Soon their bravery drew out the Salernitans and together they routed the Muslim force. Guaimar promptly offered the Normans numerous incentives to stay, but to no avail. Before they left, however, the Normans promised to spread the word about the need for fighting men in the south. As a member of the independent Lombard leadership of the Mezzogiorno, Guaimar supported the Lombard rebel Melus of Bari. After Melus's defeat in 1011, Guaimar was paid a visit by the victorious Byzantine catapan, Basil Mesardonites, in October. Later, he sheltered Melus. Guaimar was nominally a vassal of Holy Roman Emperor Henry II, but after the defeat at Cannae in 1018, he discreetly transferred his allegiance to the Byzantine Emperor Basil II. When Henry died in 1024, Guaimar sent an embassy to the new emperor, Conrad II, to plead for the release of his brother-in-law Pandulf IV of Capua, the Wolf of the Abruzzi. Conrad naively complied. Upon his return, Pandulf immediately put his old capital, Capua, under siege, an endeavour in which he had the support of Guaimar and his Normans under Ranulf Drengot and the catepan of Italy, Boioannes. In 1015, Guaimar made his eldest son by his first wife, Porpora of Tabellaria (d.c.1010), co-prince as John III. In 1018, however, John died. Guaimar then made co-prince his eldest son by his second wife, Gaitelgrima, the sister of Pandulf. It was this son, also named Guaimar, who succeeded him in 1027 at the age of fourteen or sixteen under the regency of Gaitelgrima, who was basically the pawn of her brother Pandulf. Guaimar III's second son, Guy, was made gastald of Capua by his uncle and later duke of Sorrento by his elder brother. His third son, Pandulf, became lord of Capaccio (his daughter Theodora became the second wife of Geoffrey of Hauteville). He had a daughter (probably about 1026) named Gaitelgrima, who married successively the brothers Drogo and Humphrey, counts of Apulia.hers Drogo and Humphrey, counts of Apulia.
, Guaimar III de Salerne, (né vers 983 et mort en 1027), est prince de Salerne de 999 à sa mort.
, Гваймар III (*бл.983—†1027), лангобардськи … Гваймар III (*бл.983—†1027), лангобардський князь Салерно (994—1027), другий син князя . За його правління Салерно вступило в період свого найбільшого розквіту та могутності, під час якого васалами князівства стали Амальфі, Гаета і Сорренто. У 999 група норманських пілігримів, повертаючись з Єрусалиму, зупинились у порту Салерно. У цей час на місто напали сарацини. Мешканці Салерно побоювались вступити з ними у бій, проте войовничі нормани не побоялись битись із сарацинами та перемогли їх. Гваймар запропонував норманам оселитись у його князівстві, але вони відмовились, пообіцявши надати пізніше воїнів у випадку необхідності. Як один з лідерів лангобардів Гваймар підтримав бунт лангобардів проти візантійців під керівництвом . Після поразки Мелуса в 1011 Гваймар наніс візит переможцю візантійському катапану Василю Мезардоніту. Пізніше Гваймар надав притулок Мелусу. Номінально він був васалом імператора Священної Римської імперії Генріха II, проте після переможної для візантійців в 1018, він схилився до союзу з візантійським імператором Василієм II. Після смерті імператора Генріха в 1024 Гваймар вислав посольство до нового імператора Конрада II з проханням звільнити його зведеного брата князя Капуанського Пандульфа IV на прізвисько "Вовк з Абруцці". Конрад виконав прохання, натомість Пандульф негайно обложив свою столицю Капую, маючи підтримку Гваймара, норманів під керівництвом Ранульфа Дренгота та візантійців на чолі з катепаном Бояном. В 1015 Гваймар призначив свого старшого сина від першої дружини Порпори Табеларії Іоанна співправителем, проте той помер у 1018. Тоді Гваймар призначив співправителем свого старшого сина від другої дружини , сестри Пандульфа, також Гваймара, який успадкував престол у 1027. Гваймара, який успадкував престол у 1027.
, غايمار الثالث (تقريبًا 983 - 1027) دوق أو … غايمار الثالث (تقريبًا 983 - 1027) دوق أو أمير ساليرنو من 994 وحتى وفاته. يرد تاريخ وفاته في بعض الأحيان في أعوام 1030 أو 1031، لكن معظم المصادر الموثوقة تشير باستمرار إلى 1027. تحت حكمه، دخلت عصر ساليرنو بهاء عظيم. تبعت له أمالفي وجيتا ووسورينتو وضم الكثير من بوليا وكالابريا البيزنطيتين.وضم الكثير من بوليا وكالابريا البيزنطيتين.
, Гвемар III (около 983 — около 1027) — княз … Гвемар III (около 983 — около 1027) — князь Салерно в 994—1027 годах, сын Иоанна II и его соправитель (с 989 года). Годы его правления в различных источниках указаны неоднозначно: с 994—999 года по 1027—1031 годы. Порядковый номер также неоднозначен: иногда его называют Гвемар IV (если принимать во внимание возможного сына и соправителя Гвемара II).возможного сына и соправителя Гвемара II).
, Guaimario III (también Waimar, Gaimar, Gua … Guaimario III (también Waimar, Gaimar, Guaimaro, o Guaimar y a veces figurando con el nombre de Guaimario IV) (c. 983 – c. 1027) fue un duque (o príncipe) de Salerno desde aproximadamente 994 hasta su muerte. Se suele dar 1030 o 1031 como fecha probable de su fallecimiento, pero las fuente más fiables indican 1027. Durante su gobierno, Salerno vivió una época de gran esplendor. La inscripción Opulenta Salernum se acuñaba en sus monedas. Convirtió Amalfi, Gaeta y Sorrento en estados vasallos y se anexionó gran parte de las posesiones bizantinas en Apulia y Calabria.osesiones bizantinas en Apulia y Calabria.
, Guaimario III (spesso indicato come Guaimario IV) (983 circa – 1027 circa) è stato un principe longobardo che ha governato Salerno dal 994 circa alla morte, avvenuta secondo alcuni intorno al 1030-31, ma più attendibilmente nel 1027.
, Ο Γουαϊμάρος Γ΄ (Guaimar ΙΙΙ, Waimar, Gaim … Ο Γουαϊμάρος Γ΄ (Guaimar ΙΙΙ, Waimar, Gaimar, Guaimaro, ή Guaimario και μερικές φορές με αρίθμηση Guaimar IV) (π. 983 – 1027×31) ήταν ο Λομβαρδός πρίγκιπας του από το 994 περίπου μέχρι το τέλος του. Υπό την εξουσία του, το Σαλέρνο εισήλθε σε μία εποχή μεγάλης μεγαλοπρέπειας. Το Πλούσιο Σαλέρνο (Opulenta Salernum) ήταν η επιγραφή στα νομίσματά του. Έκανε υποτελή του το Αμάλφι, τη Γκαέτα και το Σορέντο και προσάρτησε μεγάλο μέρος της Ρωμαϊκής/Βυζαντινής Απουλίας και της Καλαβρίας.κής/Βυζαντινής Απουλίας και της Καλαβρίας.
|
| rdfs:comment |
Гваймар III (*бл.983—†1027), лангобардськи … Гваймар III (*бл.983—†1027), лангобардський князь Салерно (994—1027), другий син князя . За його правління Салерно вступило в період свого найбільшого розквіту та могутності, під час якого васалами князівства стали Амальфі, Гаета і Сорренто. В 1015 Гваймар призначив свого старшого сина від першої дружини Порпори Табеларії Іоанна співправителем, проте той помер у 1018. Тоді Гваймар призначив співправителем свого старшого сина від другої дружини , сестри Пандульфа, також Гваймара, який успадкував престол у 1027. Гваймара, який успадкував престол у 1027.
, Ο Γουαϊμάρος Γ΄ (Guaimar ΙΙΙ, Waimar, Gaim … Ο Γουαϊμάρος Γ΄ (Guaimar ΙΙΙ, Waimar, Gaimar, Guaimaro, ή Guaimario και μερικές φορές με αρίθμηση Guaimar IV) (π. 983 – 1027×31) ήταν ο Λομβαρδός πρίγκιπας του από το 994 περίπου μέχρι το τέλος του. Υπό την εξουσία του, το Σαλέρνο εισήλθε σε μία εποχή μεγάλης μεγαλοπρέπειας. Το Πλούσιο Σαλέρνο (Opulenta Salernum) ήταν η επιγραφή στα νομίσματά του. Έκανε υποτελή του το Αμάλφι, τη Γκαέτα και το Σορέντο και προσάρτησε μεγάλο μέρος της Ρωμαϊκής/Βυζαντινής Απουλίας και της Καλαβρίας.κής/Βυζαντινής Απουλίας και της Καλαβρίας.
, Гвемар III (около 983 — около 1027) — княз … Гвемар III (около 983 — около 1027) — князь Салерно в 994—1027 годах, сын Иоанна II и его соправитель (с 989 года). Годы его правления в различных источниках указаны неоднозначно: с 994—999 года по 1027—1031 годы. Порядковый номер также неоднозначен: иногда его называют Гвемар IV (если принимать во внимание возможного сына и соправителя Гвемара II).возможного сына и соправителя Гвемара II).
, غايمار الثالث (تقريبًا 983 - 1027) دوق أو … غايمار الثالث (تقريبًا 983 - 1027) دوق أو أمير ساليرنو من 994 وحتى وفاته. يرد تاريخ وفاته في بعض الأحيان في أعوام 1030 أو 1031، لكن معظم المصادر الموثوقة تشير باستمرار إلى 1027. تحت حكمه، دخلت عصر ساليرنو بهاء عظيم. تبعت له أمالفي وجيتا ووسورينتو وضم الكثير من بوليا وكالابريا البيزنطيتين.وضم الكثير من بوليا وكالابريا البيزنطيتين.
, Guaimar III de Salerne, (né vers 983 et mort en 1027), est prince de Salerne de 999 à sa mort.
, Guaimario III (spesso indicato come Guaimario IV) (983 circa – 1027 circa) è stato un principe longobardo che ha governato Salerno dal 994 circa alla morte, avvenuta secondo alcuni intorno al 1030-31, ma più attendibilmente nel 1027.
, Guaimar III (also Waimar, Gaimar, Guaimaro … Guaimar III (also Waimar, Gaimar, Guaimaro, or Guaimario and sometimes numbered Guaimar IV) (c. 983 – 1027×31) was the Lombard prince of Salerno from around 994 to his death. Under his reign, Salerno entered an era of great splendour. Opulenta Salernum was the inscription on his coins. He made Amalfi, Gaeta and Sorrento his vassals and annexed much of Byzantine Apulia and Calabria.xed much of Byzantine Apulia and Calabria.
, Guaimario III (también Waimar, Gaimar, Gua … Guaimario III (también Waimar, Gaimar, Guaimaro, o Guaimar y a veces figurando con el nombre de Guaimario IV) (c. 983 – c. 1027) fue un duque (o príncipe) de Salerno desde aproximadamente 994 hasta su muerte. Se suele dar 1030 o 1031 como fecha probable de su fallecimiento, pero las fuente más fiables indican 1027. Durante su gobierno, Salerno vivió una época de gran esplendor. La inscripción Opulenta Salernum se acuñaba en sus monedas. Convirtió Amalfi, Gaeta y Sorrento en estados vasallos y se anexionó gran parte de las posesiones bizantinas en Apulia y Calabria.osesiones bizantinas en Apulia y Calabria.
|
